- •Предмет і метод цивільного права.
- •Поняття цивільного права та система цивільного права.
- •Цивільне законодавство. Аналогія права і закону в цивільному праві.
- •Наука цивільного права, її методи, система. Зв'язок з іншими науками.
- •Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •Елементи цивільних правовідносин.
- •Види цивільних правовідносин.
- •Правоздатність громадян як суб’єктів цивільного права. (ст. 25 цку)
- •Цивільна дієздатність та її види.
- •Підстави, порядок і наслідки визнання особи обмежено дієздатною.
- •Підстави, порядок і наслідки визнання фізичної особи недієздатною.
- •Місце проживання фізичної особи. Умови, порядок, наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •Підстави, порядок, наслідки оголошення фізичної особи померлою.
- •Поняття та ознаки юридичної особи.
- •Порядок виникнення юридичних осіб.
- •Порядок припинення юридичних осіб.
- •Правоздатність юридичної особи. Момент виникнення та зміст.
- •Види юридичних осіб.
- •Держава і територіальна громада як суб’єкти цивільного права.
- •Поняття та види об’єктів цивільного права.
- •Речі та класифікація речей
- •Глава 13 цку.
- •Цінні папери як об’єкти цивільного права. Поняття. Види.
- •Загальна характеристика особистих немайнових прав.
- •Види юридичних фактів.
- •Поняття та види правочинів.
- •Форма правочинів та наслідки її недотримання.
- •Недійсність правочину та її правові наслідки.
- •Межі, способи здійснення суб’єктивних цивільних прав.
- •Принципи виконання цивільного обов’язку.
- •Поняття представництва та його види.
- •Поняття, форма та зміст довіреності.
- •Способи захисту суб’єктивних цивільних прав.
- •Поняття правового захисту, його форми.
- •Поняття і значення строків у цивільному праві, їх види.
- •Характеристика позовної давності.
- •Поняття і значення спадкування. Основні поняття спадкового права.
- •Відкриття спадщини, час і місце відкриття спадщини.
- •Коло спадкоємців за законом та за заповітом.
- •Загальна характеристика спадкування за законом.
- •Загальна характеристика спадкування за заповітом.
- •Особливі заповідальні розпорядження заповідача.
- •Недійсність заповіту.
- •Здійснення спадкових прав.
- •Загальна характеристика речового права.
- •Власність та право власності. Зміст права власності.
- •Способи набуття та припинення права власності.
- •Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі речі.
- •Характеристика права приватної власності фізичної особи. Об’єкти та суб’єкти.
- •Характеристика права приватної власності юридичних осіб. Суб’єкти та об’єкти.
- •Право державної та комунальної власності. Поняття, суб’єкти та об’єкти. Підстави виникнення.
- •Право спільної власності. Поняття, види та їх суб’єктивний склад.
- •Витребування майна з чужого незаконного володіння.
- •Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння.
Поняття та види правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Залежно від кількості сторін:
Односторонній – для виникнення якого досить дії однієї сторони (заповіт, акт прийняття спадщини, оголошення конкурсу).
Двосторонній правочин - для виникнення правочину потрібні погоджені зустрічні дії двох сторін.
Багатосторонній правочин – потрібне волевиявлення трьох і більше сторін.
Залежно від оплати:
Платні – дії однієї сторони відповідають обов’язку іншої вчинити зустрічну дію, пов’язану з наданням будь-якого майна.
Безоплатні – обов’язок здійснити те чи інше майнове надання покладається на одну сторону (односторонні правочини або залежно від умов договору).
Залежно від моменту виникнення:
Консенсуальні – достатньо погодження волі учасників правочину.
Реальні – потрібно вчинити фактичні дії (наприклад, передачу майна), після чого правочин буде вважатися укладеним. Якщо консенсуальні правочини виконуються, то реальні - здійснюються.
За значенням підстав для дійсності правочину останні поділяються на- каузальні і абстрактні.
Біржовими називаються правочини, укладені членами біржі безпосередньо між собою або через своїх представників на біржових торгах, про взаємну передачу прав і обов´язків стосовно майна, яке допущене до обігу на біржі в строки і порядку, встановлені статутом біржі і правилами біржової торгівлі.
Форма правочинів та наслідки її недотримання.
Форма правочину - це спосіб волевиявлення. Правочини можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Якщо законом не встановлена певна форма укладання тих чи інших правочинів, то сторони обирають її на свій розсуд.
Лише у письмовій формі можуть укладатися: договори купівлі-продажу, застави, дарування житлових будинків, приватних квартир чи їх частин, іншого майна за перелічених в законі умов, довічного утримання. Нотаріальному посвідченню підлягають заповіти, шлюбні контракти, довіреності на укладання правочину, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених законодавством. Обов´язково укладаються в письмовій формі правочини між юридичними особами, між юридичною особою і громадянином, а також правочини між громадянами на суму, що перевищує у 20 разів розмір н.м.д.х.
Правочин вважається вчиненим письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Обов’язковим є підпис.
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Недійсність правочину та її правові наслідки.
Правочин визнається недійсним, якщо:
Зміст правочину суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
Правочин вчинено під впливом, не відповідає внутрішній волі учасника;
Правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним;
Правочин, вчинений батьками суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину встановлена законом він вважається нікчемним правочином.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним – оспорюваний правочин.
Види нікчемних правочинів:
1) вчинений з порушенням обов’язкової письмової та нотаріальної форми;
2) вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності;
3) вчинений у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування;
4) вчинений недієздатною фізичною особою;
5) правочин, що порушує публічний порядок;
6) удаваний правочин.
Види оспорюваних правочинів:
1) вчинений юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти;
2) вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності;
3) вчинений фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності;
4) вчинений дієздатною фізичною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;
5) вчинений під впливом помилки;
6) вчинений під впливом обману;
7) вчинений під впливом насильства;
8) вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою;
9) вчинений під впливом тяжкої обставини.
10) фіктивний правочин.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а саме: необхідність повернення у натурі всього того, що було отримано на виконання правочину, відшкодувати вартість за цінами, що існують на момент відшкодування, відшкодування матеріальних та моральних збитків. Правові наслідки нікчемних правочинів не можуть бути змінені сторонами. Вимога про застосування може пред’являтися будь-якою зі сторін. Суд може застосувати такі наслідки з власної ініціативи.