5. Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості.

Фінансово-правові відносини є юридичною формою вияву і закріплення фінансових відносин. Учасники фінансових правовідносин виступають як конкретні носії прав і обов'язків, що встановлені фінансово-правовими нормами і забезпечені примусовою силою держави.

Фін-і правовідносини в механізмі правового впливу виконують три основні функції :

1- вказують на коло осіб, на яких розповсюджується у конкретний час дія фін.-правової норми;

2- закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу і використання фондів коштів;

3-є умовою для можливості приведення у дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків.

У фінансових правовідносинах реалізуються всі фінансово-правові норми.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів (внесення плати).

Юридичним змістом є суб'єктивні юридичні права і обов'язки, що встановлені фінансово-правовими нормами.

Суб'єктивні права - це належна уповноваженій державою особі (фінансовому або кредитному органу) для задоволення інтересів держави міра дозволеної поведінки, забезпечена юридичними обов'язками другої сторони відносин.

Юридичний обов'язок - це приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватись цей суб'єкт. •

Суб'єктами фінансових правовідносин є юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути учасниками фінансових правовідносин.

Об'єктом фінансових правовідносин є фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Методом фінансово-правового регулювання, тобто суб'єктивного впливу держави на суб'єкти фінансових відносин, є метод владних приписів.

Особливість фінансових правовідносин у тому, що вони:

-по-перше, виникають тільки у сфері фін-ї діяльності держави і пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням де/централізованих фондів коштів, тобто завжди мають грошовий хар-р;

-по-друге, однією з сторін фін-х правовідносин виступає держава в особі органів влади, фін.-кредитних органів, які наділяються владними повноваженнями по відношенню до другого учасника відносин. У фін-х правовідносинах не буває рівності сторін, так як уповноважена державою сторона, виступаючи в інтересах держави, наділена правом привести у дію юридичні засоби, які забезпечують фінансові приписи держави;

-по-третє - виникнення, зміна і припинення фін. відносин не відбуваються за волевиявленням сторін, а пов'язані з фінансово-правовим актом, тобто виникають, змінюються і припиняються на підставі закону^

Отже, не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи держави з владними повноваженнями, є фінансовими, а тільки специфічні, які безпосередньо зв'язані з утворенням, розподілом і витрачанням державних фондів коштів.

Метод фінансово-правового регулювання - це сукупність засобів впливу на учасників фінансово-правових відносин, що характеризуються юридичними фактами, з якими пов'язується виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їх суб'єктів та розподілом прав і обов'язків між ними, видами санкцій за порушення приписів держави і порядком їх застосування. Ці юридичні ознаки властиві методам регулювання всіх галузей права. Фінансовому праву, як і іншим публічним галузям, наприклад адміністративному, властивий метод владних приписів, метод субординації.