2. Фінансова система України

Створення фінансових ресурсів породжує відповідні фінансові відносини. При єдиній суті цих відносин в них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні особливості. Сук-ть цих складових елементів, які єдині по суті і мають однорідні ознаки, визначається терміном "фінансова система" це сукупність грошових відносин, де утворюються і використовуються грошові фонди.

Фінансова система України складається із наступних сфер (поділ за певними ознаками сукупності) і ланок (поділ за обособленими ознаками) фінансових відносин:

1. Сфера державних фінансів хар-є фінансову діяльність держави, вона поділяється на такі ланки:

-бюджет держави (1-державний бюджет-загальнодержавний централізований фонд; 2-місцеві бюджети -централізовані фонди окремих територій);

-фонди гульового призначення;

-державний кредит (банківський, державний);

-фінанси державного сектора економіки;

2. Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і капіталів;

3. Страхування;

4. Сфера фінансів суб'єктів господарювання (децентралізованих фондів)

Державні фінанси є сферою, яка характеризує державну централізацію фін-х ресурсів та підпр-ку діяльність держави.

Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення.

Бюджет держави - це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він є результатом економічних відносин між державою та суб'єктами усіх форм власності, окремими громадянами з приводу формування централізованого фонду коштів. Його призначення - фінансове забезпечення виконання державою її функцій. Бюджет виступає основним засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів, є формою організації руху коштів.

Фонди цільового призначення характеризують централізацію фін-х ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем, їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання..

Державшій кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні і фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.

Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Вони регламентуються державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

Фінансовий ринок є важливою складовою фін-ої та економічної систем. Суть відносин у сфері фін-го ринку полягає в купівлі-продажу фін-х ресурсів;

ціною виступає плата за кор-ня ресурсами, насамперед у вигляді %; фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталу.

Ринок грошей - це сфера, де можна їх купити. Його функціонування забезпечується насамперед кредитною системою- сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та їх надання в кредит. Кредитна система включає дві частини : банківську систему і небанківські кредитні установи (ломбарди тощо).

Ринок капіталів - це сфера торгівлі не тільки грошима, а і правом власності. Інструментом ринку капіталів виступають спеціальні цінні папери - акції; крім того, до ринку капіталів відносяться середньо- та довгострокові кредитні зобов'язання.

Страхування - це обособлена ланка фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів, мета яких-захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків).

Страхування є майнове та со.бисте, воно може бути добровільним і обов'язковим.

Фінанси суб'єктів господарювання, за Опаріним В.М.1, є першою ланкою фінансової системи. Фінанси суб'єктів господарювання - це система економічних відносин, скерованих на утворення децентралізованих фондів коштів, кожний з яких тісно пов'язаний з основним централізованим фондом держави-бюджетом. Ці фонди не є власністю держави, але вони входять у фінансову систему держави через систему податків, платежів чи отриманням коштів методом бюджетного фінансування або бюджетного кредитування.Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємства, вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об'єктом фінансових відносин.

Обмінно-розподільчі відносини, що харакеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи - внутрішні і зовнішні.

Діяльність суб'єктів господарювання залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами. Це, у свою чергу, визначається масою отриманих доходів та рівнем їх вилучення і надходження через систему зовнішніх фінансових відносин.

Мета господарської діяльності- виробництво товарів, послуг.

Мета фінансової діяльності- отримання прибутку.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання в частині взаємовідносин з державою регулюється законодавчо, на підставі угод з іншими суб'єктами, в основі яких лежать інтереси підприємства, та статутними документами.

Внутрішні фінансові відносини можуть носити фондовий чи канальний характер.