6.6. Складання пояснювальної записки до вибору теми дисертації. Затвердження теми

Проведена здобувачем широка аналітична робота завер­шується складанням пояснювальної записки щодо вибору теми дисертаційного дослідження. Пояснювальна записка — Це розгорнутий план-конспект дисертації, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин:

актуальність теми, мета і завдання дослідження, структура дисертації (рис. 6.2).

Обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати одну сторінку машинописного тексту. Після узгодження по­яснювальної записки з науковим керівником вона подаєть­ся на кафедру, до вченої ради інституту.

Тема дисертації затверджується на засіданні кафедри та вченої ради інституту (організації), де виконується робота. Тема затверджується для кожного здобувача персонально з одночасним призначенням наукового консультанта (док­торська дисертація) чи наукового керівника (кандидатська дисертація). Назву дисертації в процесі її написання можна коригувати, щоб вона повною мірою відповідала змістові нау­кового дослідження.

Організація і контроль за процесом підготовки та захи­сту кандидатських (докторських) дисертацій покладаються на завідуючих кафедрами. Безпосереднє керівництво за ви­конанням дисертаційного дослідження здійснюється нау­ковим керівником із професорсько-викладацького складу тієї кафедри, на якій аспірант чи пошукувач проводить дослідження.

6.7. Складання індивідуального і робочого планів

Починаючи роботу, здобувач повинен розподілити свій час, спланувати його і після вибору теми взятися за її розробку.

Розрізняють два види планів:

• індивідуальний план ро­боти здобувача над дисертацією, який регламентує по­слідовність і термін роботи над окремими етапами роботи;

• робочий план і план-проспект дисертації, в яких фіксують­ся послідовність і зміст розділів та підрозділів дисертації.

Спільна робота дисертанта та його наукового керівника починається зі складання індивідуального плану навчання в аспірантурі.

Такий план є основним керівним документом, в якому визначено науковий напрям, спеціальність, спеціалізацію, зміст, обсяг, термін навчання здобувача в аспірантурі і форми його атестації. В ньому формулюється тема дисертації, виконання якої здійснюється за окремим, так званим робочим планом.

Завершується робота над складанням індивідуального плану здобувача заповненням спеціального бланка або що­денника.

Науковий керівник допомагає аспірантові скласти робо­чий план його роботи над дисертацією. В обов’язки керівни­ка входить також робота зі складання календарного графіка роботи здобувача. Крім того, науковий керівник рекомендує необхідну літературу, довідкові, статистичні та архівні джерела за темою дослідження; здійснює систематичне консультування здобувача з пи­тань змісту та організації написання дисертаційного дослі­дження; дає згоду на подання дисертації до захисту.

Отже, керівник надає наукову і методичну допомогу, систе­матично контролює виконання роботи здобувачем, вносить відповідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прий­няття того чи іншого рішення, а також робить висновок про готовність роботи в цілому.

Робочий план починається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження, яке розпочинається. Можливо, що в основу такого задуму буде покладено лише гіпотезу, тобто припущення, викладене на основі інтуїції (тобто на передба­ченні чогось, що потребує попереднього вивчення). Навіть така постановка питання допоможе систематизувати та впоряд­кувати всю наступну роботу.

Попередній робочий план лише в загальних рисах дає ха­рактеристику об’єкта і предмета дослідження, однак з часом такий план може і має уточнюватися, хоча основна мета по­винна лишатися незмінною.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план-рубрикатор, який складається з переліку розміщених за певним порядком розділів, підрозділів, рубрик, пов’язаних внутрішньою логікою досліджуваної теми. Такий план, підготовлений на перших стадіях роботи, дає змогу в згорнутому вигляді подати досліджувану проблему в різних варіантах. Окремі рубрики плану бажано писати на окремих картках. Це дає змогу через механічні перегрупування карток віднайти найбільш логічну і прийнятну для даного дослідження схему їх розміщення.

На подальшому етапі роботи складають план-проспект, тобто план, який є реферативним викладом розміщених у логічному порядку питань, за якими в подальшому буде си­стематизовано весь зібраний фактичний матеріал. Необхід­ність складання плану-проспекту визначається тим, що систе­матичним включенням до такого плану все нових і нових даних його можна довести до остаточної структурно-факто­логічної схеми дисертаційної роботи.

Таким чином, на наступному етапі планування дисертацій­ного дослідження складається уточнений робочий план з усіма подробицями і найбільшою конкретизацією завдань.

Здобувачеві необхідно з’ясувати черговість і логічну по­слідовність намічених видів робіт. При організаційній черго­вості завдання виконуються залежно від наявних можливос­тей та умов. Логічна послідовність диктується завданнями дослідження. Поки не вивчено перший розділ, недоцільно пе­реходити до іншого. Важливо починати роботу з найголовні­шого, вирішального, на чому слід зосередити всю увагу. Це дасть змогу віднайти і оптимальні рішення, і оптимальну по­слідовність у вирішенні першочергових і другорядних завдань.

Такий методологічний підхід уможливлює визначення стра­тегії і тактики наукового дослідження. Дослідник визначає загальне центральне завдання, виявляє всі доступні засоби для втілення задуму й ідей, вибирає необхідні методи й прийо­ми дій, визначає найзручніший час для виконання кожної операції.

У творчому дослідженні план завжди має динамічний, ру­хомий характер і не повинен сповільнювати розвиток ідей і задумів дослідника при збереженні основного наукового на­пряму роботи.

З урахуванням специфіки творчого процесу в плані здо­бувача має бути все, що можна заздалегідь передбачити. У науці можливі й випадкові відкриття, однак не можна при­ступати до наукового дослідження, орієнтуючись лише на випадковість. Тверді знання і всебічне врахування можли­вих обставин при вирішенні складного наукового завдання відкривають дорогу науковому передбаченню, творчій діловій ініціативі й фантазії. Наукове дослідження може здійснюва­тись і без плану. Проте тільки планове дослідження дає змо­гу виявити, крок за кроком глибоко вивчити нові законо­мірності об’єктивної дійсності.