6.2. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук: загальна характеристика

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук е кваліфікаційною науковою працею, підготовленою особисто для прилюдного захисту і здобуття наукового ступеня док­тора наук.

Докторська дисертація має містити не захищені рані­ше наукові положення та отримані автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукуп­ності розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему (τι. 12 Порядку).

Її характеризують такі основні класифікаційні ознаки:

• розв’язання значної наукової або науково-прикладної проблеми, яка має важливе народногосподарське та соціально-культурне значення;

• розробка теоретичних положень, сукупність яких мож­на кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку пер­спективного напряму у відповідній галузі наук;

• усі наукові результати дисертації є новими, не захище­ними раніше;

• дуже висока цінність результатів дисертації;

• тема входить до державної чи галузевої програми до­сліджень;

• результати дисертаційного дослідження можуть бути використані на міжнародному, міжгалузевому чи галузевому рівнях;

• результати та висновки докторської дисертації мають бути такими, що зможуть стати в майбутньому темами окре­мих кандидатських дисертацій.

Крім того, в докторській дисертації мають бути чітко, ло­гічно, обґрунтовано розкриті такі головні кваліфікаційні ознаки дослідження, як мета, завдання, наукова новизна, ме­тодологія, достовірність результатів, практична та економіч­на значущість, висновки. Ці ознаки характеризують не тільки науковий рівень проведеного дослідження, а й ступінь нау­кової зрілості здобувача.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук може бути підготовлена як у формі рукопису, так і у формі індивідуальної наукової монографії. Найпоширенішим є рукопис докторської дисертації. У цьому разі дисертація на здобуття наукового ступеня док­тора наук є кваліфікаційною працею обсягом основного тек­сту 11—13 авторських аркушів (для суспільних і гуманітар­них наук — 15 —17 авторських аркушів), оформлених відпо­відно до державного стандарту.

Докторська дисертація може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки, але за кожною спеціальністю вона повинна відповідати вимогам ВАК.

Захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук у вигляді опублікованої монографії передбачається як виняток за таких умов:

1. Монографія опублікована без співавторів.

2. Монографія містить результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше у фахових наукових виданнях України та інших країн (не менше 20 публікацій у галузі гуманітарних та суспільних наук, не менше 15 публікацій у галузі технічних і природничих наук).

3. Обсяг основного змісту монографії становить не менше 15 обліково-видавничих аркушів у галузі гуманітарних та суспільних наук і не менше 10 обліково-видавничих аркушів у галузі природничих та технічних наук.

4. Наявність рецензій не менш як двох докторів наук, фа­хівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначе­но у вихідних даних монографії.

5. Наявність рекомендації вченої ради наукової устано­ви, організації або вищого навчального закладу про опублі­кування монографії, про що має бути зазначено в її вихідних даних.

6. Тираж не менше ніж 300 примірників.

7. Наявність міжнародного реєстраційного номера ISBN.

8. Повне дотримання вимог щодо редакційного оформлен­ня монографії згідно з державними стандартами України.

9. Наявність монографії у фондах бібліотек України, пе­релік яких затверджено ВАК України, на час подання дисер­тації до захисту.

Слід враховувати, що з 1997 р. в Україні припинено за­хист дисертацій у вигляді наукової доповіді.

Докторську дисертацію виконує здобувач, який є кандида­том наук, має значний науковий доробок і здатний до плідної дослідницької діяльності в майбутньому. Основним показ­ником рівня здобувача є кількість та якість попередніх його публікацій як аналізу і синтезу етапів дослідження. Вважається, що між захистом кандидатської і докторської дисертацій має бути проміжок не менше 5 років. Це дає змогу здобувачеві опублікувати статті в наукових фахових виданнях Украї­ни, підготувати та опублікувати на їх основі наукову моно­графію, оприлюднити результати свого дослідження.

Слід запобігати як передчасному захисту, так і його затримці, враховувати те, що у докторській дисертації не до­зволяється захищати положення та наукові результа­ти, захищені здобувачем у кандидатській дисертації. Вони можуть використовуватися лише в оглядовій частині докторської дисертації. Коли здобувачем не витримується п’ятирічний термін, ВАК України обов’язково надсилає док­торську дисертацію та атестаційну справу здобувача на до­датковий висновок (колективну рецензію).

Відповідно до Порядку дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею, яка має містити опис проведених автором досліджень, що відповідають одній із таких вимог:

а) отримання нових, науково обґрунтованих результатів у певній галузі науки, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему;

б) здійснення нових науково обґрунтованих розробок у певній галузі науки, які забезпечують розв’язання значної прикладної проблеми.