Тема 17. Нетрадиційна тарифна сітка та принципи її побудови

Питання 1. Єдина тарифна сітка, її відмінності від традиційних тарифних сіток

Традиційна тарифна система базується на існуванні двох тарифних сіток, пристосованих до різних категорій працівників, що призвело до необґрунтованої диференціації в оплаті праці робітників та службовців, без урахування складності та відповідальності робіт, які виконувалися. З метою усунення цих недоліків упроваджено єдину тарифну сітку (ЄТС).

Головна перевага ЄТС – запровадження єдиного уніфікованого підходу щодо оцінки складності робіт і диференціації тарифних умов оплати праці всіх категорій персоналу. Суттєвим є і спрощення побудови тарифної сітки, чому сприяє відмова від відокремленої розробки тарифних умов оплати праці для робітників, з одного боку, і службовців, з другого.

Особливість її побудови полягає у тому,що диференціація оплати праці усіх категорій персоналу виходить тільки із складності робіт та кваліфікації працівника. Інші чинники диференціації оплати праці ( умови праці, особисті результати, індивідуальні ділові якості ) ураховуються доплатами та надбавками.

Питання 2. Принципи побудови ЄТС

Основними принципами побудови ЄТС є:

• охоплення єдиною тарифною шкалою усіх категорій персоналу;

• угрупування професій робітників та посад службовців за ознакою спільності (порівняльності) виконуємих робіт (функцій);

• розподіл робітників та службовців за розрядами ЄТС за ознакою складності робіт або функцій, що виконуються;

• стимулювання різних категорій персоналу до підвищення кваліфікації, а також до виконання робіт більшої відповідальності та складності, завдяки відносного однакового зростання порозрядних тарифних коефіцієнтів;

• встановлення тарифної ставки першого розряду на рівні заводського мінімуму, зафіксовану в колективному договорі.

Для побудови ЄТС використовувалися різні методи: порівняльного аналізу, експертний, «метод логіки тарифікації».

В сучасних умовах на підприємствах України застосовуються різні варіанти побудови єдиних тарифних сіток, як єдину для всіх категорій персоналу, так й окремі тарифні сітки для певних категорій працівників.

Питання 3. Гнучкий тариф : основні положення, переваги

Одним із напрямів вирішення протиріччя між почасовою формою оплати праці і потребою стимулювання зростання продуктивності праці стало посилення стимулюючої ролі тарифної заробітної плати на засадах застосування гнучкого тарифу. В закордонній практиці розроблено декілько моделей його застосування.

В «динамічній моделі» заробітної плати тариф має нести основне стимулююче навантаження. Оптимальна структура заробітної плати має такі пропорції: тариф – 85%, періодична премія за індивідуальні показники роботи – 10%, премія за колективні показники діяльності – 5%. В разі досягнення працівником новіих, більш вісоких результатів праці величина його тарифу збільшується в розмірі, що дорівнює періодичному преміюванню, тобто на 10%. Знову встановлений тариф заохочує до збереження досягнених результатів.

В «моделі контрольованого денного виробітку» за кожним кваліфікаційним розрядом встановлюється три рівні тарифних ставок залежно від виробітку робітника : нормальний, що характеризує середній рівень інтенсивності праці; низький – нижче 95% норми; високий – понад 105% норми. В межах одного розряду тарифна ставка диференцюється залежно від індивідуальної продуктивності праці. Тарифна ставка встановлюється терміном на 3-6 місяців.Після закінчення зазначеного періоду тарифна ставка переглядається з урахуванням продуктивності, що досягнена робітником в останньому кварталі або півріччі.Ця система містить елементи як почасової, так і відрядної заробітної плати і придатна для стимулювання праці лише за умов вимірювання величини продуктивності праці та можливості впливу робітників на її рівень.