Функції праці дозволяють розкрити роль праці в суспільстві й для особистості. До них відносяться:

1. Участь праці (разом з іншими факторами виробництва) у створенні продуктів, спрямованих на задоволення потреб людей.

2. Формування суспільного багатства й розвиток суспільства.

3. Основа розвитку усього людства, суспільного прогресу, науки й культури.

4. Формування самої людини.

5. Спосіб самовираження особистості.

6. Подальший безмежний розвиток людства.

2.4. Праця – як фактор виробництва. На результати виробництва впливають земля, капітал, праця, підприємницькі здібності. Практика США свідчить, що знову створена вартість на ¾ обумовлена дією праці й на ¼ іншими факторами. Частка кожного фактора виробництва залежить від взаємодії попиту й пропозиції на сировину, капітал, працю, продукцію та рівноважної ціни на кожен фактор з урахуванням їх граничної корисності та граничної продуктивності. Ці ж обставини визначають величину факторних доходів працівників, власників капіталу й підприємств.

Питання 3. Завдання курсу “Економіка праці” та його структура

Головна задача “Економіки праці” полягає у вивченні механізму дії ринкових економічних законів на формування та використання ресурсів праці на макро– і мікрорівнях та визначенні шляхів забезпечення високої продуктивності праці, росту національного доходу, підвищення якості життя.

Структура курсу складається з трьох розділів:

1. Методологічні основи “Економіки праці”, де розглядається предмет, мета, завдання курсу, поняття й структура соціально-трудових відносин, поняття суспільної організації праці та організації праці на підприємстві, принципи регулювання соціально-трудових відносин.

2. Ефективність та продуктивність праці. Вивчаються проблеми ефективності праці її продуктивності та рентабельності. Методи виміру показників продуктивності праці, фактори та резерви її росту. Розглядаються можливості економії ресурсів праці під впливом удосконалення технічного та організаційного рівнів виробництва, праці й управління, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, їх дисципліни, творчої активності, ініціативності, заповзятливості та інших чинників. Визначаються економічні передумови підвищення ефективності трудової діяльності.

3. Організація оплати праці. Вивчаються проблеми організації оплати праці, колективно-договірне регулювання відносин щодо оплати праці, співвідношення державного регулювання та господарської самостійності підприємств в організації оплати праці. Розглядається механізм оплати праці, який включає ринкове самоналагодження, державне регулювання, колективно-договірне регулювання, заводський механізм організації оплати праці; стимулювання оплати праці в сучасних умовах з метою забезпечення ефективної трудової діяльності.

Питання 4. Місце “Економіки праці” у підготовці фахівців економічного профілю

“Економіка праці” – міжгалузева дисципліна, яка вивчається економістами усіх спеціалізацій, тому що її проблеми пов’язано з формуванням і використанням ресурсів праці. Останні є одним із видів економічних ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності) будь-якої організації незалежно від її галузевої приналежності, форми власності, механізму господарювання.

Для економістів з управління трудовими ресурсами (служб персоналу) у зв’язку із важливістю та значного обсягу матеріалу з деяких питань “Економіки праці” виділено та сформовано окремі дисципліни: “Ринок праці”, “Аналіз використання трудових ресурсів”, “Управління працею”, “Організація та оплата праці за рубежем”.

Питання 5. Актуальні проблеми “Економіки праці”

До найбільш актуальних проблем слід віднести:

1. Удосконалення соціально-трудових відносин на основі соціального партнерства.

2. Прогнозування ринку праці та особливості його формування в Україні.

3. Дослідження впливу приватизаційних процесів на зайнятість та рівень життя населення.

4. Дослідження ефективності інвестицій в людський капітал на особистому, мікро- і макроекономічному рівнях.

5. Розробка ефективних систем оцінки трудового внеску та оплати праці.

6. Пошуки оптимальних шляхів відтворення кадрового потенціалу країни.

7. Удосконалення мотиваційного та стимулюючого механізмів оплати праці.

8. Соціальний захист населення.

Питання 6. Роль “Економіки праці” у вирішенні питань гуманізації праці

Гуманізація праці орієнтована на створення більш людяних умов праці.

До методів гуманізації праці відносять:

• пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має місце у сучасних умовах);

• збагачення змісту праці; чергування робіт, які виконуються; поширення трудових функцій;

• відповідність кваліфікації працівників складності виконуємих робіт;

• підвищення престижності праці, її відповідальності, самостійності;

• активна участь у вирішенні виробничих завдань, поширення “виробничої демократії”, перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних форм;

• створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працівника.

• інші.

З урахуванням цих напрямків гуманізації праці “Економіка праці”: будує сучасні системи мотивації праці (зокрема, гнучкі форми оплати, оцінки заслуг) гнучкі форми зайнятості, обґрунтовує доцільну регламентовану тривалість робочого часу, ефективні форми професійної підготовки та перепідготовки кадрів, нормальний рівень інтенсивності праці та ін.