Тема 6. Особа злочинця

Поняття особи злочинця як основної і найважливішої ланки механізму злочинного поводження. Задачі і значення її вивчення. Співвідношення поняття особи злочинця із суміжними поняттями (суб’єкт злочину, підсудний, засуджений). Специфіка кримінологічних аспектів вивчення особи злочинця.

Особа як система взаємозалежних рис, властивостей і якостей учасника і носія суспільних відносин. Діалектична єдність, соціальне і психологічне в особі людини. Рівні кримінологічного вивчення особи злочинця - індивідуальний, груповий, рівень сукупної характеристики особи злочинця. Правова основа вивчення особи злочинця. Межі поняття особи злочинця в кримінології.

Співвідношення соціальне і біологічне в особі злочинця. Дискусії і проблеми. Роль психофізіологічних і генетичних властивостей злочинців у етіології злочинного поводження. Значення обліку медико-біологічних особливостей осіб, що зробили злочин.

Основні риси кримінологічної характеристики особи злочинця. Структура особи злочинця.

Соціально-демографічна характеристика особи злочинця. Показники співвідношення осіб жіночої і чоловічої статі серед злочинців. Співвідношення різних вікових груп злочинців. Характеристика рівня утворення осіб, що зробили злочин. Родиний стан і його зміна в осіб, що зробили злочин, вплив цього фактора на формування особистісних якостей, спрямованість і стійкість злочинного поводження. Характеристика особи злочинців по соціальному стані і родові занять.

Функціонально-рольова характеристика особи злочинця, її компоненти. Система соціальних ролей злочинця. Тенденція деформації структури особи злочинця шляхом заміни соціально-позитивних функцій соціально-негативними ролями, відчуженості від колективів і неформальних груп, що поєднують осіб з позитивним поводженням.

Характеристика соціально-психологічної спрямованості, ціннісних орієнтацій і мотиваційної сфери особи злочинця. Деформація структури і змісту цивільної, трудової, сімейно-побутової, правової психології злочинця. Особливості злочинної мотивації - стрижня особи злочинця і причини злочинного поводження. Антигромадська установка - внутрішня готовність до визначеного кримінального поводження, властива рядовій осібі, що зробила навмисні злочини, рецидивісти.

Класифікація (типологія) злочинців. Критерії типології: а) по характеру і змісту мотивації злочинного поводження; б) по глибині і стійкості криміногенної мотивації і взаємозалежних з нею переконань, ціннісних орієнтації, що визначають спрямованість особистості (випадкові, ситуаційні, хитливі, злісні й особливо злісні злочинці). Практичне значення класифікації злочинців.

Тема 7. Причини та умови конкретного злочину

Поняття причин і умов конкретного злочину. Здійснення конкретного злочину як результат взаємодії негативних морально-психологічних властивостей особистості, що склалися під впливом несприятливих умов формування індивіда, і зовнішніх об’єктивних обставин, що утворять ситуацію злочину (криміногенну ситуацію). Два джерела взаємодії особистості із соціальною дійсністю при здійсненні конкретного злочину: рівень умов морального формування індивіда і рівень конкретної ситуації здійснення злочину.

Класифікація причин і умов конкретного злочину.

Соціально-психологічний механізм здійснення конкретного Злочину. Потреби особистості, її життєві плани й інтереси, що у взаємодії із системою ціннісних орієнтації породжують мотиви злочинного поводження. Мотивація злочинного поводження - система мотивів, побудник до злочину і його регулятор як власне причина злочинного поводження. Функції криміногенної мотивації – відбивна, спонукальна, регулятивна, контрольна.

Класифікація мотивів кримінального поводження. Конкретизація мотивації в ухвалення поведінкового рішення, у план здійснення протиправного вчинку. Його реалізація - виконання злочину і настання суспільно небезпечних наслідків.

Умови несприятливого формування особистості і їхня роль у здійсненні злочину.

Родина як вид соціального мікросередовища, де людина одержує первісні знання про навколишній світ, представлення про норми поводження, піддається першим виховним впливам і робить перші кроки як особистість. Об’єктивні і суб’єктивні обставини, що сприяють несприятливому моральному формуванню особистості в родині. Форми морально-педагогічної ущербності родини, що визначають особистісні деформації її членів. Психологічне відчуження між батьками і дітьми, порушення емоційних зв’язків у родині як основа агресивності і жорстокості майбутніх злочинців, їх стійкого дезадаптивного, відчуженого існування, неприйняття ними встановлених цінностей і норм.

Слабість педагогічної позиції загальноосвітньої і професійної школи, недоліки здійснюваної ними виховної роботи в системі умов криміногенно-несприятливого формування особистості.

Негативні сторони виробничо-трудової сфери як типу мікросередовища, у взаємодії з якої формується особистість.

Криміногенний вплив на особистість негативної побутовий, дозвілля середовища спілкування. Неформальні групи антигромадської спрямованості, причини їхнього існування і вплив на формування установок і ціннісних орієнтаційних учасників.

Поняття і роль конкретної життєвої ситуації у формуванні і реалізації наміру вчинити злочин.

Ситуація злочину - особлива сфера взаємодії особистості із соціальним середовищем, де обумовлена несприятливими умовами морального формування здатність особи вчинити злочин під впливом ситуації реалізується в дійсність.

Елементи криміногенної ситуації. Класифікація криміногенних ситуацій за часом і обсягом дії, джерелу виникнення, змістові, характерові впливу на винний і т.д. Значення класифікації криміногенних ситуацій при плануванні й організації профілактики окремих видів злочинів.

Роль обставин, породжених недоліками і порушеннями господарсько-організаційної й управлінської діяльності (в обліку, охороні, контролі за рухом і використанням матеріальних і грошових цінностей, норм їхньої витрати і т.п.).

Кримінологічна віктимологія - навчання про потерпілому і його поводження. Індивідуальний рівень вивчення віктимологією потерпілого як фактора, що впливає на зародження і розвиток наміру майбутнього злочинця вчинити злочин, а також на механізм його здійснення. Вивчення сукупності жертв по ознаці заподіяння їм злочином шкоди як необхідний аспект визначення реальних наслідків злочинності.

Віктимність як сукупність властивостей особистості і соціального статусу-потерпілого. Класифікація потерпілих по соціально-демографічним, професійним і соціально-правовим ознакам. Значення провокуючого й іньшого видів віктимного поводження потерпілих як умови здійснення злочину.