9.4. Правове регулювання попередження злочинів

Попередження злочинів в широкому плані припускає такий розвиток економіки, політики, ідеології, культури і побуту, який сприяв би усуненню або придушенню негативних сторін суспільного життя, що можуть виявитися як причини і умови злочинності.

Така організація суспільного життя повинна бути забезпечена належним правовим регулюванням. Це витікає перш за все з того, що попередження злочинів нерозривно було пов'язано з послідовним зміцненням законності в процесі створення правової держави.

За допомогою права забезпечується злагодженість і впорядкованість профілактики злочинів. Об'єктивні властивості і функції правових норм є серйозною гарантією доцільної організації даного виду діяльності. Право не може, зрозуміло, знищити економічні, соціально-культурні причини і умови злочинності, але воно може впливати на їх негативні прояви: локалізувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам.

9.5. Інформаційне і організаційне забезпечення попередження злочинів

Стосовно виду діяльності, що вивчається, її інформаційне забезпечення має свою змістовну специфіку. Головне призначення інформації, що використовується при цьому, полягає в тому, щоб правильно і якнайповніше відображати об'єкт попереджувальної дії і зміни, що відбуваються в ньому, хоча це не виключає і необхідність достовірної інформації про самого суб'єкта.

Йдеться в першу чергу про злочинність і її детермінанти. Інформаційне забезпечення покликане зв'язати численні суб'єкти попереджувальної діяльності в єдину ефективно діючу систему.

Всю інформацію, яка використовується в попередженні злочинності, можна поділити на два основні види: кримінологічну, або зовнішню, і організаційну, або внутрішню.

9.6. Зарубіжний досвід попередження злочинів

Інтернаціоналізація і тенденція транснаціональності злочинності обумовлюють зростання значення такого напряму організації попередження злочинів, як вивчення зарубіжного досвіду. В останні два десятиріччя в західноєвропейських країнах, в США, Канаді, Японії активно розвиваються теорія і практика попередження злочинів.

При цьому кримінологи західних країн вважають за краще вести мову не про попередження злочинності як соціального явища, а лише про її обмеження, про стримуючу дію на конкретні криміногенні чинники і обставини.

В країнах – членах Європейського Союзу виділяють два рівні попередження злочинів: соціальне і ситуаційне. Соціальне попередження спрямовано на зміну несприятливих умов формування особи злочинця, особливо мікросередовища і мікросоціальної ситуації. Ситуаційне виходить з того, що певні категорії злочинних діянь скоюються при певних обставинах, в певний час і певних місцях. Сама ситуація стимулює і провокує певні види злочинів (вуличні бійки біля кінотеатрів і розважальних закладів, зґвалтування в парках, скверах і т.д.). Таке попередження за прийнятою у нас термінологією відповідає запобіганню і припиненню злочинів.

Питання для самоконтролю

1. Поняття, цілі і принципи попередження злочинів.

2. Види попередження злочинів.

3. Система попередження злочинів.

4. Правове регулювання попередження злочинів.

5. Інформаційне і організаційне забезпечення попередження злочинів.

6. Зарубіжний досвід попередження злочинів.