10.4. Програмування і планування боротьби із злочинністю,

попередження злочинів

Програмування боротьби із злочинністю і попередження злочинів – це діяльність із розробки й реалізації відповідних цільових комплексних програм, в яких визначається система (комплекс) заходів боротьби із злочинністю, попередження злочинів за допомогою вказівки цілей, задач, засобів, способів, етапів, механізму реалізації відповідних заходів, їх ресурсного забезпечення, а також показників очікуваних результатів.

Програми боротьби зі злочинністю і попередження злочинів мають досить складний зміст, що охоплює:

- обґрунтовування необхідності рішення проблеми шляхом реалізації відповідної програми;

- цілі, задачі, терміни і етапи її реалізації;

- систему програмних заходів;

- заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового забезпечення;

- обсяг і джерела такого забезпечення.

Планування в кримінології – це цілеспрямований процес вироблення плану, в якому на основі цілей і задач у сфері боротьби із злочинністю намічаються шляхи і засоби їх рішення, нормативного, інформаційного, організаційного, методичного і ресурсного забезпечення на певний період часу.

Планування здійснюється на різних рівнях і реалізується в комплексних планах профілактики правопорушень, а також у відомчих планах правоохоронних органів стосовно їх задач і функцій.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та сутність кримінологічного прогнозування.

2. Основні принципи кримінологічного прогнозування.

3. Методи кримінологічного прогнозування.

4. Види прогнозування в кримінології і прогнозів.

5. Програмування і планування боротьби із злочинністю, попередження злочинів.

Питання для самостійного вивчення

1. Прогнозування злочину – один із елементів ефективної протидії.

2. Організаційні заходи слідчого щодо ефективного прогнозування злочину.

Тема 11. Злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження

11.1. Кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх, будучи складовою частиною злочинності взагалі, має свої специфічні особливості, що дозволяє розглядати її як самостійний об'єкт вивчення кримінології.

Необхідність такого виділення обумовлюється головним чином особливостями соматичного, психічного і етичного розвитку неповнолітніх, а також їх соціальною незрілістю. В підлітковому, юнацькому віці у момент етичного формування особи відбувається накопичення досвіду, у тому числі негативного, який може зовні не виявлятися або виявитися із значним запізненням. Дана злочинність в порівнянні з дорослою відрізняється високим ступенем активності, динамічністю.

Люди, що стали на шлях здійснення злочинів в юному віці, важко піддаються виправленню і перевихованню і, як правило, є резервом для дорослої злочинності. Між злочинністю неповнолітніх і злочинністю дорослих існує тісний зв'язок. Не випадково в літературі згадується, що злочинність неповнолітніх є майбутня злочинність. У зв'язку з цим можна говорити, що однією з причин злочинності дорослих є злочинність неповнолітніх. Адже злочинність дорослих йде коренями в той час, коли особа людини тільки формується, виробляється його життєва орієнтація, коли актуальними є проблеми виховання, становлення особи, спрямованості її поведінки. Поняття злочинності неповнолітніх було пов'язано з сукупністю злочинів, вчинених особами, що не досягли повноліття, тобто у віці від 14 до 18 років, які з точки зору кримінології включають три вікові групи: 14 – 15, 15 – 16 і 17 – 18 років. В той же час на злочинність неповнолітніх роблять вплив здійснення суспільно небезпечних діянь підлітками більш молодшого віку (10 – 13 років), а також здійснення злочинів молодими дорослими (18 – 21 і 22 – 25 років).