Питання для самоконтролю

1. Суспільна небезпека незаконного обігу наркотиків.

2. Причини злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків.

3. Попередження злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків Питання для самостійного вивчення

1. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків.

2. Особа наркозлочинця.

2. Роль заходів масової інформації щодо ефективної профілактики злочинів з незаконного обігу наркотичних засобів.

Тема 19. Злочинність в армії та її попередження

19.1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності

військовослужбовців

Злочинність військовослужбовців – один з компонентів загальної злочинності в країні, сукупність злочинів, скоюваних особливою категорією громадян – військовослужбовцями, що проходять військову службу в Збройних Силах України, інших військах і військових формуваннях країни (прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, військах цивільної оборони; інженерно-технічних і дорожньо-будівельних військових формуваннях; в службі зовнішньої розвідки, органах СБУ).

Злочинність військовослужбовців включає дві групи скоюваних ними злочинів: злочини проти військової служби, встановленого порядку її проходження (невиконання наказу, опір начальнику, дезертирство, порушення правил несення бойового чергування і т.ін.) та загальнокримінальні злочини (проти особи, проти власності тощо).

Збройні Сили, інші війська і військові формування держави – не ізольований соціальний механізм, а органічна і невід'ємна частина нашого суспільства зі своїми соціально-економічними, демографічними, організаційно-управлінськими і правовими особливостями, які позитивно або негативно відображаються на злочинності військовослужбовців і її причинах.

19.2. Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців

Особа злочинця-військовослужбовця має істотні особливості, обумовлені цілою низкою чинників:

- замкнутістю одностатевої соціальної групи міжособового спілкування;

- жорсткою регламентацією повсякденного побуту;

- необхідністю за певних умов ризикувати життям;

- ієрархічною побудовою взаємостосунків між начальником і підлеглими при безумовному дотриманні принципу єдиноначальності;

- обмеженням вільного часу і, як правило, вузьким вибором культурно-дозвільних заходів;

- значними щоденними фізичними і психологічними навантаженнями;

- тимчасовим («кочовим») способом життя і ін.

При цьому існують особливості, властиві особі злочинця – військовослужбовця термінової служби і особи злочинця – командира (начальника).

Особа злочинця – військовослужбовця термінової служби характеризується наступними особливостями:

- молодий, найбільш криміногенно активний вік (19-21 рік) і агресивно-руйнівна поведінка, властива цьому віку;

- нестійка психіка (психологи затверджують, що остаточне формування особи людини відбувається до 21 – 22 років);

- залежність психіки, що не склалася, від безлічі непрямих об'єктивних і суб'єктивних чинників (наприклад, відносини офіцерів і старослуживих; вид і рід військ, особливо якщо призовник мріяв про службу у ВДВ, а потрапив у військово-будівельну частину, й ін.);

- «ризик гедонізму», тобто отримання молодими людьми задоволення від небезпеки, ризику;

- недостатньо високий рівень освіти, вихованості як наслідок негативних соціально-економічних умов життя до призову.

Особа злочинця-військовослужбовця термінової служби зумовлюється також соціально-психологічними особливостям поведінкового сприйняття дійсності, властивим їй типом темпераменту.