4. Матеріали до семінарських занять

Заняття 1.

Тема. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва

План.

1. Праця як об’єкт вивчення дисципліни ЕП і СТВ.

2. Предмет і завдання дисципліни.

3. Зміст праці його ознаки.

4. Характер праці, чинники його формування.

5. Кваліфікація видів праці.

6. Праця як чинник виробництва.

7. Сутність задоволення працею, її структура, чинники формування.

Завдання для самостійної роботи

1.На підставі “Довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників” за власним вибором ознайомитися зі змістом праці за будь-якою професією.

2. Реферати:

- Зміни в змісті та характері праці під впливом науково – технічного прогресу.

- Праця – основа життєдіяльності та розвитку суспільства.

- Сучасні проблеми дисципліни “ЕП і СТВ”.

- Шляхи покращення використання трудового потенціалу.

При вивченні цієї теми студенти повинні зрозуміти важливість вивчення матеріалу навчальної дисципліни “ЕП і СТВ” і, перш за все значення її для формування концепції поведінки спеціалістів у сфері праці й об’єктивно правильного їх світогляду на проблеми сучасної економіки праці та їх вирішення.

Необхідно розуміти, що праця є основою існування людини, визначає його місце в суспільстві, слугує однією з найголовніших форм самовираження і само актуалізації, а тому праця повинна бути організована належним чином, щоб адекватно відображати ці особливості людини, забезпечувати гідну винагороду.

Слід знати особливості праці як об’єкта вивчення і вміти визначити предмет ЕП і СТВ.

Працю як сферу життєдіяльності слід аналізувати у взаємозв’язку з категоріями “діяльність”, “робота”. З точки зору інтересів суспільства працею буде лише легітимна, цілеспрямована, затребувана діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей.

Необхідно звернути увагу на прості елементи процесу праці, які не залежать ні від галузі, ні від професії працівника: предмет, засоби праці, технологія виробництва, організація праці та сама праця. Слід розуміти, як вплив вони впливають на результат праці.

Розглядаючи сутність трудової діяльності слід надати характеристику таким її аспектам: суспільному, економічному, соціальному, психофізіологіч-ному, техніко-технологічному, правовому. Їх вивчення дає змогу уявити комплексність проблем, що вирішують у сфері праці.

Найважливішими категоріями праці є її “зміст” і “характер”. Зміст і характер праці тісно пов’язані між собою і впливають на форми розподілу та кооперації праці, режими праці та відпочинку, методи нормування та стимулювання праці, на форми організації праці тощо. А в результаті впливають на ефективність та продуктивність трудової діяльності, на задоволеність працею. Зміст праці відображається в Довідниках кваліфікаційних характеристик професій працівників, посадових інструкціях, трудових обов’язках.

Студенти повинні знати кваліфікацію різних видів праці, вміти визначити фактори, що впливають на зміст та характер праці.

Щоб надати визначення поняттю “праця”, слід виділити її цілі, спрямованість та мотиви. Виходячи з цього, необхідно розуміти працю як діяльність, що характеризується витратами часу й енергії людини, спрямовану на перетворення ресурсів природи в матеріальні, соціальні, інтелектуальні, естетичні і духовні блага. Така діяльність може здійснюватися або за примушенням (адміністративним, економічним), або за внутрішніми спонуканнями, або за тим і другим разом.

Розглядаючи шосте питання заняття, слід звернути увагу, що праця займає провідне місце в створенні нової вартості порівняно з іншими чинниками виробництва. Праця грає важливу роль у розвитку особистості та суспільства, створює умови для прогресу усього людства і для окремої людини. Головним показником економічної результативності праці є її продуктивність, рівень якої, та її зростання має значення на макрорівні у розробці політики заробітної плати та боротьби з інфляцією, а на мікрорівні – це фактор конкурентоспроможності підприємства, показник оцінки ефективності його діяльності. Студент має обґрунтувати ці положення.

ЕП і СТВ як науку цікавить процес трудової діяльності з точки зору отриманих результатів виробництва. Останні значною мірою залежать від задоволеності працею працівника. Слід знати, що задоволеність працею характеризується збалансованістю вимог, що ставляться працівником до змісту, характеру й умов праці та суб’єктивної оцінки можливостей реалізації цих вимог. Ця оцінка ставлення людини або групи людей до власної трудової діяльності, до різних її аспектів є важливим показником адаптації працівника на даному підприємстві, в конкретній трудовій організації.

Студент повинен уміти виділяти чинники, які впливають на задоволеність працею, знати характеристику загальної і часткової задоволеності. Необхідно пам’ятати, що зв’язок задоволеності працею з результатами праці не завжди прямий, а іноді і суперечний. Слід уміти пояснювати такі залежності.

Заняття 2.

Тема. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства.

План

1. Характеристика населення та процесів його відтворення.

2. Трудові ресурси: сутність та структура.

3. Трудовий потенціал: поняття, структура і показники.

4. Динаміка змін у структурі населення України та у світі.

Завдання для самостійної роботи

1. За даними статистичних щорічників України зробити аналіз:

• динаміки населення України, його природного, економічного і міграційного руху;

• динаміки економічно активного населення.

2. Реферати:

- Демографія – найголовніший чинник майбуття.

- Медико – демографічні чинники формування і відтворення трудового потенціалу України.

- Характеристика сучасного типу відтворення населення у світі та в Україні.

Розпочинаючи вивчення цієї теми, потрібно знати, що населення – це сукупність людей, що складається природно-історично і безперервно відтворюється і мешкає на певній території. Слід уміти розкрити, чому населення виступає джерелом ресурсів для праці, носієм певних соціально-економічних відносин і споживачем, який формує попит.

У процесі відтворення людей розрізняють види руху, типи і режими. Ці характеристики населення зумовлюють його динаміку і впливають на обсяг і якість ресурсів для праці, тому студентам слід знати сутність цих дефініцій. Перш за все вміти надати визначення природного, механічного (міграційного, соціального та економічного руху. У природному русі населення виділяють традиційний (екстенсивний) і сучасний (інтенсивний) типи відтворення населення. Необхідно розкрити основні риси кожного типу відтворення. Крім того, слід розрізняти такі режими відтворення населення: розширений, простий, звужений.

Усі види рухів населення взаємозалежні і в сукупності визначають кількісні та якісні характеристики населення. На процеси відтворення населення переважно впливають такі фактори: рівень життя; стан довкілля; якість охорони здоров’я та медичне обслуговування; санітарна культура населення.

Треба знати, що відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистиків з праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне. Ці поняття охоплюють певні характеристики населення з позиції його участі у суспільному виробництві і відповідно до віку (з 15 до 70 років). Такий поділ населення дає уяву про реальні ресурси праці в суспільстві.

Розглядаючи друге питання, з населення слід виділити категорію “трудові ресурси”, яка традиційно використовується в нашій країні для цілей обліку, аналізу і планування ресурсів праці. Треба знати, що трудові ресурси – це частина населення, яка характеризується фізичними та розумовими здібностями до праці. Трудові ресурси охоплюють населення працездатного віку (жінок з 15 до 54 років, чоловіків – з 15 до 59 років), за винятком непрацюючих інвалідів І й ІІ групи та непрацюючих осіб працездатного віку, які одержують пенсію на пільгових умовах. До трудових ресурсів включають також працюючих пенсіонерів та працюючих підлітків (від 14 до 18 років).

Важливо з’ясувати співвідношення категорій “трудові ресурси” і “економічно активне населення”.

Необхідно знати , що на чисельність трудових ресурсів чинять вплив демографічні фактори, а також, законодавчо встановлена межа пенсійного віку. Слід пояснити, за рахунок яких якісних факторів можна компенсувати зменшення чисельності трудових ресурсів.

Треба вміти розрізняти залежність динаміки чисельності трудових ресурсів від змін у чисельності населення.

Слід розглянути вплив демографічної політики держави на кількісні зміни в трудових ресурсах, основні її напрямки і методи впливу на демографічні процеси. Основну увагу слід приділити таким напрямкам, як стимулювання народжуваності, укріпленню родини (шлюбу), зниженню захворюваності і смертності, укріпленню здоров’я нації. Найважливішим фактором реалізації цих напрямків є соціальний: рівень зубожіння населення, невпевненість у майбутньому, недосяжність якісного медичного обслуговування, придбання ліків.

Необхідно знати, як впливає на якісний склад трудових ресурсів рівень освіти населення і розуміти, що чим вищий рівень розвитку особистого фактора, тим більше удосконалюється і більш продуктивно використовується уречевлений фактор.

Особливо впливає на якість трудових ресурсів професійно-кваліфікаційний склад робочої сили. Слід розкрити такі напрямки забезпечення відповідності речового й особистого факторів суспільного виробництва, як виробничий, відтворювальний, особистісний.

Велике значення для розкриття теми має визначення структури трудових ресурсів за демографічними, соціальними, економічними, професійно-кваліфікаційними та іншими ознаками.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками: абсолютний приріст, темпи росту, темпи приросту.

у завершенні розгляду цього питання необхідно перелічити основні тенденції в динаміці трудових ресурсів в Україні.

Розглядаючи сутність категорії “трудовий потенціал”, треба розкрити її взаємозв’язок із категорією “трудові ресурси”. Слід мати на увазі, що потенціал являє собою узагальнену характеристику ресурсів в ув’язці з місцем і часом. Треба знати компоненти трудового потенціалу, рівень його визначення (окремого працівника, підприємства, суспільства) та відповідні їм показники.

Розглядаючи останнє питання теми, необхідно з’ясувати основні тенденції у динаміці чисельності населення і в його структурі в Україні й у світі. Серед них треба виділити: зниження чисельності за рахунок від’ємного природного руху (кількість народжуваних значно менша кількості померлих у розрахунку на 1000 мешканців); прогресуюче постаріння населення; зниження середньої тривалості життя населення. Слід наголосити, що Україна підійшла до сучасного типу відтворення населення. Тенденції в динаміці населення у світі дещо відрізняються від вітчизняних тенденцій. Так, має місце постійне зростання чисельності населення Землі, але за темпами зростання розрізняють країни з різним рівнем економічного розвитку. Як і в Україні, має місце постаріння населення.

Слід знати, що міжнародні організації проводять періодичні дослідження демографічних процесів на Землі, аналізуючи рівень життя і життєздатності народів. Необхідно знати, що розуміють під поняттям “життєздатності нації” і як оцінюється цей показник в Україні порівняно з іншими країнами.