2.2. Основні терміни навчального матеріалу за розділом 1

Відтворення населення – історично і соціально – економічно обумовлений процес постійного й безперервного поновлення людських поколінь.

Відтворення трудових ресурсів – процес постійного й безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик сукупної робочої сили.

Діяльність - форма існування людини, це процес, в якому реалізуються фізичні і розумові здібності для задоволення певних потреб. Це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється усвідомленою метою.

Діяльність трудова – процес доцільної, усвідомленої, легітимної діяльності людини з перетворення ресурсів природи в суспільно-необхідні блага.

Доробочий вік – населення віком менше 16 років.

Економічно активне населення за концепцією робочої сили – населення обох статей віком 15 –70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. До економічно активних осіб належать зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті) та безробітні (у визначенні МОП).

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) – особи у віці 15 – 70 років, які не можуть бути класифікованими як “зайняті” або “безробітні”: учні та студенти; пенсіонери; особи, що зайняті домашнім господарством, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу; інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Задоволеність працею – стан збалансованості вимог, що ставляться працівником до змісту, характеру й умов праці та суб’єктивна оцінка можливостей реалізації цих вимог.

Зміст праці – функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, зумовлені предметом праці, засобами виробництва й формою організації виробничого процесу, які відображають професійну спрямованість праці.

Населення – сукупність людей, що складається природно історично і безперервно поновлюється в процесі виробництва й відтворення життя.

Населення працездатне в робочому віці – особи у працездатному віці (чоловіки 16-59 років, жінки 16 – 54 років включно) за винятком непрацюючих інвалідів 1-ї та 2-ї групи та непрацюючих осіб, які одержують пільгову пенсію за віком.

Населення не працездатне за віковою ознакою – населення доробочого і після робочого віку.

Післяробочий вік (пенсійний) – населення віком понад 55 (для жінок) та 60 років (для чоловіків).

Праця – процес перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні, духовні блага, який здійснюється і (або) управляється людиною або за примушенням (адміністративним, економічним), або за внутрішнім спонуканням, або за тим і другим одночасно.

Професійна придатність працівника – ступінь взаємовідповідності між необхідними для професії якостями і психофізичними й соціальними якостями людини в даній області докладання його сил уданому часі.

Робоча сила – сукупність духовних і фізичних здібностей людини до праці. Індивідуальна продуктивна здібність кожної людини до праці, яка невід’ємна від людини як від особистості. Реальною продуктивною силою вона стає в процесі поєднання працівника із засобами виробництва.

Робочий вік – жінки 16 – 54 років та чоловіки віком 16 –59 років включно.

Трудовий потенціал – інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями й знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Характер праці – її соціально – економічні ознаки, що відображають тип суспільної організації праці й ставлення до неї працівників.