Екзаменаційні теоретичні питання

1. Праця як об’єкт і предмет ЕП і СТВ.

2. Аспекти трудової діяльності та їх зміст.

3. Зміст праці: сутність, її ознаки.

4. Соціально-економічний характер праці, його сутність, чинники і види.

5. Класифікація видів праці.

6. Праця як провідний чинник виробництва. Її функції.

7. Задоволеність працею, її сутність, види і передумови.

8. Населення, сутність, види руху, типи і режими відтворення.

9. Поняття працездатності, працездатного віку й обґрунтування його нижньої і верхньої межі.

10. Поняття економічно активного й економічно неактивного населення.

11. Поняття трудових ресурсів, їх склад. Чинники впливу на чисельність та якість трудових ресурсів.

12. Демографічний, освітній та професійно-кваліфікаційний аспекти відтворення трудових ресурсів.

13. Поняття трудового потенціалу, його компоненти і показники на різних рівнях економіки.

14. Основні тенденції в зміні населення України і у світі.

Резюме

1. Працю, як предмет ЕП і СТВ, слід розглядати з двох сторін: по-перше, як процес перетворення предметів праці та створення продукту визначеного виду. І щоб задовольнити індивідуальні та суспільні потреби у матеріальних і духовних благах постає проблема забезпечення високої ефективності трудової діяльності, виявлення факторів і резервів зростання. З другого боку, праця розглядається як взаємовідносини між людьми в процесі та з приводу виробництва, в яких відображаються інтереси найманих працівників і роботодавців. І у соціально-орієнтованій ринковій економіці постає проблема формування і розвитку цих відносин на принципах соціального партнерства, що забезпечує в умовах соціального миру досягнення високої ефективності суспільного виробництва і гідної якості трудового життя.

2. Праця - це легітимна, цілеспрямована, утворювальна, затребувана діяльність, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ.

Будь-який процес праці вміщує такі прості складові елементи: предмети праці, знаряддя праці, технологію діяльності, організацію праці й саме працю. Залежно від цих елементів, їх досконалості, повноти використання економічні та соціальні результати праці будуть різними. Тому необхідним є удосконалення цих елементів з точки зору забезпечення їх спрямованості на формування витрат праці на одиницю споживчої вартості, на створення умов для ефективної діяльності працівника, на реалізацію й розвиток його трудового і творчого потенціалу.

3. У трудовій діяльності слід виділяти такі аспекти: суспільний, економічний, соціальний, психофізіологічний, техніко-технологічний, правовий. Подібний поділ дуже умовний, тому що проблеми праці поєднують у собі одночасно, як правило, більшість або всі ці аспекти.

4. Розглядаючи працю як соціально-економічну категорію, виділяють зміст і характер праці. Зміст праці характеризує конкретні види трудової діяльності та залежить від предметів і знарядь праці й має такі ознаки: складність праці, професійна придатність працівника, ступінь самостійності та відповідальності працівника.

Характер праці відображає форму її суспільної організації і являє сукупність відносин між суб’єктами трудового процесу, які притаманні тому чи іншому типу виробництва. Характер праці залежить від форми власності, ставлення до праці, відносин розподілу, соціальних відмінностей в праці.

5. Праця як чинник виробництва відіграє переважну роль у створенні нової вартості. Тому вирішальним чинником сучасного виробництва є працівник. Від ефективності функціонування систем формування, вдосконалення, розподілу і використання трудового і творчого потенціалу безперечно залежить соціальний і економічний розвиток окремого підприємства і суспільства взагалі.

6. Роль праці для особистості та для суспільства розкривається у її функціях: способі задоволення індивідуальних і суспільних потреб; створенні суспільного багатства; створенні людини, суспільства і чинника суспільного прогресу; сили, що відкривають шлях людини до свободи.

Тільки в праці людина познає закони свого розвитку і закони природи і створює технології управління ними.

7. Джерелом для ресурсів праці є населення, яке слід розглядати як елемент продуктивних сил, як носія певних економічних відносин, як споживачів, що формують попит.

У структурі населення національна статистика виділяє трудові ресурси, економічно активне й економічно неактивне населення. (За методикою МОП).

Населення і трудові ресурси мають якісні і кількісні параметри, які необхідні для аналізу й оцінки демографічних процесів, розробки стратегії управління трудовими ресурсами, розробки напрямків соціально-економічної політики в країні.

8. У відтворенні населення виділяють його рух, типи і режими. Розрізняють природний, просторовий (механічний або міграційний), соціальний і економічний рухи населення, традиційний і сучасний типи відтворення і розширений, простий і звужений режими відтворення.

Динаміка чисельності населення зумовлює зміни у чисельності трудових ресурсів, але ці зміни не одночасні, а різноспрямовані.

9. На кількість та якісний склад трудових ресурсів впливають такі чинники: демографічна політика, освітній та професійно-кваліфікаційний рівень населення, законодавчо встановлений пенсійний вік. Серед них основними чинниками є: стимулювання народжуваності; укріплення родини (шлюбності), зниження захворюваності та смертності, соціальний чинник (рівень життя, рівень зубожіння населення, голод, невпевненість у майбутньому, зневірення ін.), підвищення професійного і кваліфікаційного рівня.

10. Узагальненою оцінкою якісних і кількісних характеристик людського чинника виробництва є трудовий потенціал, який необхідно розглядати на рівні людини, підприємства і суспільства.