29. Які зміни в соціально-економічному житті України зумовила столипінська аграрна реформа?

Головним питанням 1-ої Російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907рр, було аграрне питання. В 1906 р. російський уряд спробував вдруге вирішити цю проблему. Нова земельна реформа отримала назву Столипінська за ім'ям міністра внутрішніх справ П. А. Столипіна.Комплекс реформ, розпочатих указом 9 листопада 1906 р., був логічним продовженням модернізаційних процесів у Росії середини Х1Х ст. В його основі лежало три головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю в приватну власність (хутор чи отруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. П.Столипін хотів вирішити такі важливі питання, як підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, товарності селянського господарювання, вирішити проблему аграрного перенаселення.Згідно реформі селяни отримали право виходу з селянської общини з своїм земельним наділом та право продажу його або купівлі іншого. Це створювало умови повільного розвитку приватновласницьких сільських господарств, які орієнтувались на ринок. Заможні селяни об'єднували належні їм землі в різних місцях в одне, яке називалось відрубом, або зовсім виселялись за межі села і створювали своє окреме хуторське господарство. В новоствореному Селянському банку „відрубники" і „хуторяни" отримували грошові кредити для господарського облаштування.

Аграрна реформа сприяла капіталізації сільського господарства України. Внаслідок реформи майже вся земля, якою користувались селяни, перейшла до них у приватну власність. Власне землеволодіння було переважаючим в Чернігівській, Херсонській, Катеринославській та Харківській губерніях. Воно охоплювало біля 50% всіх дворів. Вихід селян із общини на Правобережжі становив 48% , на Півдні - 42%, на Лівобережжі - 16,5 %. Всього з 1907-1911рр. на отруба і хутора на Україні виселилися 226.5 тисяч селян, володавших більш 1 млн. десятин землі. Реформа сприяла розвитку ринкових відносин на селі, широкому застосуванню машин і добрив, що зумовлювало зростання товарності сільського господарства.

З 1910 по 1913рр. посівна площа в українських губерніях зросла на 900 тис. десятин і загалом становила 29.9 млн. десятин. У 1913р. тут було досягнено найбільшого валового збору зернових - 1 200 млн. пудів. Третина всієї продукції продавалась на внутрішньому і зовнішньому ринках.

З іншого боку значна частина селянства розорювалась внаслідок аграрної реформи. Бідні селяни, які не мали скота, реманенту, грошей не могли утримувати виділені наділи й за безцінь продавали їх заможним селянам.

З 1907-1911рр. на Україні більше 84 тис. бідних селян продали свої наділи. Тим часом поміщицьке землеволодіння залишалось й налічувало 10 млн. десятин. Напруженість у селі між біднотою та заможними, селянством та панами виливалась у селянські бунти. У 1907р. відбулось 804 селянських виступи, в 1908 - 728, в 1909 - 586.

Внаслідок розорення селян збільшився масовий потік до міст робочої сили, зросла еміграція українців на Далекий Схід, у Сибір. Згідно з реформою Столипіна уряд проводив переселенську політику й українці прийняли участь у цьому процесі. На нові землі з України протягом 1906-1912 років виїхало майже 1 млн. осіб.

Реформи Столипіна за їх наслідками прискорили процес переходу українського села на індустріальну основу. Але через низку причин не реалізували повністю свого потенціалу і не досягай поставлених задач.

--------------------------------------------------------------------------------