37

ДАТИ ВИЗНАЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, ЇЇ ПРЕДМЕТА, КОНЦЕПЦІЇ її ЗАВДАННЬ КУРСУ іСТоРІЇ УКРАЇНИ Термін "історія" давньогрецького походження. Спочатку він означав "дослідження", "розповідь", тобто вивчення минулого. Згодом цей термін перейшов у латинську мову і поширився в усіх країнах Європи.Є декілька значень поняття "історія". У широкому розумінні слова історія - це загальний процес розвитку. Ми говоримо про історію людини, природи, науки, культури, тощо. Під історією в більш вузькому значенні слова ми розуміємо життя і розвиток людського суспільства. Цим терміном позначається також наука, що вивчає минуле людства. Узагальнюючи, можна сказати, що історія - це з одного боку процес, а з другого - пізнання цього процесу.Складовою частиною загальної історії людства і культури, частиною національного світогляду є історія України. Навчальній дисципліні "Історія України" належить важливе місце в системі освіти, оскільки інтелектуальний потенціал працівників визначається не тільки глибокими спеціальними знаннями, а й високими громадянськими і національно-патріотичними якостями.Завдання цього курсу полягає у тому, щоб на основі наукових джерел, всебічного системного вивчення й1.1 висвітлення генезису українства допомогти молоді опанувати фактичний матеріал з історії України, усвідомити суть сучасних поглядів на минуле, переглянути колишні оцінки суспільно-політичних процесів, історичних подій, явищ.Предметом курсу історії України є вивчення розвитку людського суспільства на українських землях, складного історичного шляху народу України, діяльності історичних осіб, політичних партій, суспільно-економічних, політичних, культурних процесів історичного розвитку українського народу.Сьогодні перед вченими стоїть завданняперейти на новий національно-державницький світогляд, на позиції загально - цивілізаційного мислення. Для досягнення цього необхідно спиратися на теоретичні методи філософського, загальнонаукового характеру, Найважливішими серед методів, за допомогою яких історія України вивчає свій предмет є принципи історизму і об'єктивності.Відповідно до принципу історизма всі процеси і явища розглядаються у розвитку, взаємозв'язку з іншими подіями, в конкретно-історичних умовах. Принцип об'єктивності вимагає правдивого висвітлення минулого незалежно від класових, національних, особистих1.2 інтересів, спираючись на історичні документи, об'єктивні факти.Про історію людського суспільства свідчать історичні джерела. Розрізняють п'ять типів історичних джерел:1) речові - пам'ятки матеріальної культури - археологічні знахідки (знаряддя виробництва, предмети побуту, монети тощо); архітектурні споруди;2) етнографічні - пам'ятки про характер і особливості побуту, культури, звичаїв того чи іншого народу;3) лінгвістичні джерела, тобто дані з історії розвитку мови;4) усні джерела - народні пісні, історичні думи, перекази, легенди, народні прислів'я, приказки та ін.;

5) писемні джерела, які є основою історичних знань. Писемні джерела можна поділити на дві основні групи: 1) актові матеріали - джерела, що є наслідком діяльності різних установ, організацій і офіційних осіб: грамоти, угоди, протоколи, накази, статистичні дані, стенограми тощо; 2) оповідні пам'ятки - літописи, спогади, щоденники, листи, записки, літературні, економічні та інші твори.Таким чином, основна мета вивчення історії України - вивчити складний історичний шлях її народу, з'ясувати причини та обставини, що зумовили тривалий період бездержавного розвитку українського народу. 1.3

-

2.Охарактеризувати основні етапи історії України

Для розуміння процесу української історії, діалектики становлення етносу та нації важливу роль відіграють критерії - упорядники. Таким критерієм розвитку виступає періодизація українського історичного процесу.Першою спробою загальної періодизації історії України була концепція М.Грушевського, викладена у статті "Звичайна схема руської історії і справа раціонального укладу історії східного слов'янства". Схема розвитку українського історичного процесу знайшла своє втілення на сторінках багатотомної "Історії України - Русі".Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим "про наш нарід можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи".Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне "політичне тіло" та прийняття християнства,Другий перехідний період - відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польщі. У цей час форми суспільно-політичного життя та побуту піл впливом інших держав змінюються.Третій період - це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устрієм. Своєрідною рисою змісту цього періоду є поєднання боротьби національної з релігійною.Отже, Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби - стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою та антитезою, що доходять до українського відродження початку XX століття.У радянські часи такий підхід до періодизації було засуджено. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення історичного розвитку українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.Історичну схему М. Грушевського в основному прийняли і доповнили історики діаспори. Так О. Оглоблин виділяв три основні періоди розвитку українського народу і його держави. Перший період - це княжа державна формація (Київська Русь і Галицько-Волинська держава); другий - козацько-гетьманська держава і третій - модерна українська державність, яка відродилась в 1917-1918 роках.У сучасній зарубіжній україністиці історію розуміють як серію "культур" ("цивілізацій"), які йдуть одна за одною, або співіснують одна з одною, а в середині цих "культур" розглядають історію як взаємодію різних вікових "поколінь". Ці принципи періодизації загальної історії історики переносять і на періодизацію історії українського народу, формулюючи дві основні ідеї історичного розвитку української нації : ідею європеїзму і ідею української державності.Проблема періодизації українського етногенезу у сучасній українській історіографії є дискусійною - ще не вироблено єдиних критеріїв її поділу. Деякі історики (Лихолат О.В., Лихолат А.О.) поділяють історію України на три основних періоди, що відповідають характерним етапам буття й соціально-політичним формам розвитку суспільства : найдавніша та середньовічна історія України (до XVII ст.); нова історія України (XVIII-початок XX ст.); новітня історія України (с 1917 по сьогодення).Інші українські історики (І.Онищенко) періодизацію української історії пов'язують з етапами формування української державності:- стародавня історія до VI ст.;- середньовіччя - Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-Руське князівство VII - XV ст.ст.- ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI - XVIII ст.- українські землі у складі Російської та Австрійської імперій ХIХ ст.

- Українська революція 1917-1920 рр.

- Радянська Україна 1921-1991 рр.

- Україна незалежна 1991- до теперішнього часу. 2.3