2. Концентрична структура.

Концентрична структура викладання історії розрахована на дво-, триразове вивчення одних і тих самих хронологічних відрізків історичного минулого, кожного разу підвищуючи рівень аналізу. В Росії методисти почали проявляти до неї інтерес, ще на рубежі ХІХ-ХХ ст. Так, вже на початку ХХ ст. в гімназіях історична освіта встановлювалась по двом концентрам, а в 1913-1915 рр. перебудовувалось на три ступені з російської історії і дві – із всесвітньої історії.  Спроба перейти на концентричний принцип викладання історії в школі мала місце й в СРСР. Зокрема, у 1959 р. у зв’язку з введенням восьмирічної освіти програма передбачала вивчення вітчизняної та всесвітньої історії за двома концентрами: у 5-6-х класах елементарних курсів історії стародавнього світу і середніх віків; у 7-8-х класах – елементарного курсу історії СРСР, а також Конституції СРСР.; у старших 9-11 класах – систематичних курсів історії СРСР, нової і новітньої історії; у випускному класі – суспільствознавства. Цією структурою усувались головні недоліки колишньої лінійної побудови. Зникло перевантаження учнів, відкрилася можливість більш широкого застосування активних методів і організації самостійної роботи учнів. Разом з тим, відбір змісту і відповідних прийомів викладу програмного матеріалу кожного з концентрів був проведений недостатньо продумано і виважено. На весь курс лягав відбиток поспіху і поверхневого вивчення. В результаті у 1965 р. було прийнято постанову, яка повертала школу в основному до лінійної структури. Серед переваг концентричного принципу побудови шкільного курсу історії варто виділити наступні: • Можливість повернення до досліджуваного матеріалу, коли одні і ті самі питання розглядаються у різних класах, але вже на більш високому рівні аналізу і міркувань, відповідно до вікових особливостей учнів. У першому концентрі даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються і розширюються у наступному. • Інтенсифікація процесу навчання історії. • Більш чітка синхронізація курсів вітчизняної і всесвітньої історії, а також створення єдиного інтегрованого курсу. • Можливість систематизації й узагальнення усього історичного матеріалу на основі формаційного, цивілізаційного, культурологічного та інших підходів у другому концентрі. • Відійти від подійно-хронологічного принципу вивчення минулого перейти до проблемного, міжпредметного, тематичного, використовуючи методики активного навчання та розвитку критичного мислення. • Стає можливим природне введення у другому концентрі профільного і модульного навчання. Принцип концентризму широко розповсюджений як у зарубіжній школі (Велика Британія, Франція, Нідерланди, Бельгія) так в і школах пострадянських держав (Росія, Литва, Латвія). 

3. Характеристика сучасної структури шкільної історичної освіти в україні.

У 5-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів історія викладається виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»). Її структурними компонентами є історія рідного краю, історія України, всесвітня історія. Вони складають хронологічно-послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти. Заслуговує на увагу, відсутність такого компоненту історичного знання, як історія Європи. Відтак європейський вимір, значною мірою, залишається поза увагою. Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох окремих курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен із них. Разом з тим, процеси, події і явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті світової історії. Такий підхід можливо реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів вітчизняної і всесвітньої історії. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначати оптимальну для конкретної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Лінійна структура шкільної історичної освіти в Україні не побудована у її чистому вигляді. Систематичні курси з історії у 6-11 класах поєднується з пропедевтичним (елементарним) курсом «Вступу до історії» у 5-му класі. Останній є підготовчим до успішного засвоєння історичних знань у наступних класах, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів. Структура шкільної історичної побудована на основі часових норм базового навчального плану 11-річної загальноосвітньої школи. Послідовність вивчення курсів вітчизняної і всесвітньої історії по класах Клас Курси Кількість годин 5 Вступ до історії 35 6 Історія України Історія стародавнього світу 35 35 7 Історія України Всесвітня історія 35 35 8 Історія України Всесвітня історія 52 35 9 Історія України Всесвітня історія 52 35 10 Історія України Всесвітня історія 35 35 11 Історія України Всесвітня історія 70 35 Висновки. Отже, в сучасній методиці шкільної історичної освіти розроблені лінійна і концентрична структури історичної освіти. Кожний з цих принципів не існує в чистому вигляді: всередині концентрів вивчення історичного минулого переважно будується за лінійним принципом, а поєднання елементарних (пропедевтичних) і систематичних курсів історії вказує на присутність елементів концентрів усередині лінійної системи. Протягом ХХ ст. вітчизняна школа тричі переходила від концентричного до лінійного принципу навчання історії і назад: у 1934 р., 1958 р., 1965 р. Сучасна історична освіта в Україні відповідно до Державного стандарту освіти представлена окремими курсами історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну лінійну систему.

НЕ. 1.5. ЗМІСТ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

ВСТУП 1. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ У ФОРМУВАННІ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ.