53

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЦІЛЕЙ, СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ ІСТОРИЧНОЇ ДИДАКТИКИ

НЕ. 1.1. ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ. ВСТУП.

1. Методика навчання історії як наука. 2. Генеза та сутність основних концепцій історичної освіти.

Ключові слова і терміни: теорія навчання історії (історична дидактика), методика, об’єкт, предмет, компоненти процесу навчання, мета, завдання, методи, зміст шкільного курсу історії, концепція історичної освіти, націоцентрична концепція, універсалістська концепція. Вступ.   Гострі і суперечливі проблеми сучасної історичної дидактики, варто розглядати насамперед в контексті докорінних змін у парадигмі і методології освіти. Останні включають у себе відмову від догматизму і непорушних принципів на користь гнучкого, доступного, емпіричного, відкритого до змін знання й педагогічної дії. Тому дискусії щодо методики навчання шкільної історичної освіти є складовою іншої принципової дискусії (хоча і менш помітної для широкого загалу): дискусії про зміну парадигм загальної середньої освіти, яка від так званої «школи знань», переорієнтовується на «школу компетенцій». У таких умовах історія як система знань про події, дати, постаті ніби й справді втра¬чає сенс. В умовах сьогодення, її цінують насамперед через методику історичного пізнання, що зумовлює поворот від «історії як предмета знань» до історії як «предмета мислення».  Переосмислення завдань історії як навчального предмета спонукає по-новому поглянути на традиційні підходи до методики навчання історії. Відзначаючи їх переваги (інтелектуальність, універсалізм, інтерес до сутності питання), водночас варто підкреслити, що вони недостатньо налаштовані на мотивацію середнього учня до самостійної думки чи дії. Для вітчизняної шкільної історичної освіти найголовнішим показником якості залишається кількість засвоєної інформації. Закономірними у зв'язку з цим видаються пошуки оптимальних умов організації на¬вчання історії та оптимальної мо¬делі підручника, які б створювали умови для заохочення культури творчого і критичного мислення учнів.

1. Методика навчання історії як наука.

Слово «методика» походить від давньогрецького слова «methodike», що означає «шлях дослідження», «спосіб пізнання». З навчальної точки зору, методика – це вчення про методи викладання певної науки, дисципліни. За О.Пометун і Г.Фрейманом методика навчання історії – це наукова дисципліна, що досліджує процес навчання історії як системи у її взаємозв’язках, протиріччях і закономірностях для забезпечення якісної історичної освіти учнів. Методика навчання історії зародилася з введенням викладання предмета, як відповідь на практичні питання про мету і завдання викладання, принципи відбору історичного матеріалу, якому навчали учнів, і прийоми його викладання і розкриття. Методика історії як наука пройшла тривалий і складний шлях розвитку, протягом якого було розроблено багатий арсенал форм, методів, прийомів та засобів роботи вчителя, створено певні методичні системи, що поєднували окремі прийоми із загальною педагогічною ідеєю. Сучасний етап розбудови і розвитку Української держави висунув перед методикою історії нові цілі і завдання. Зміна освітніх парадигм, яка спрямовує освіту не стільки на передачу знань, скільки на можливості управління ним, поставила вчених, методистів та педагогів перед необхідністю переосмислення основних положень історичної дидактики. Серед «трьох великих питань» педагогіки, що стоять перед кожним вченим і вчителем (1. Як навчати? 2. Чого навчати? 3. Навіщо навчати?) пріоритетним постає насамперед «Чого навчати?» Як визначити дійсно необхідний та доцільний склад і обсяг історичних знань в умовах сучасного інформаційного суспільства, коли історичні знаня (історико-культурна спадщина) вже не можливо представити як сталу одиницю («велику книжкову полицю»). В сучасних умовах динамічного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій «знання» це насамперед – процес. Відповідь на це питання визначає відповідь й на два інші. Якісні зміни у процесі пізнання історії й пізнавальній діяльності учнів у школі, повинні спиратись на поворот від «історії як предмета знань» до історії як «предмета мислення». Розвиток історичної дидактики в Україні покликаний забезпечити вдосконалення процесу навчання, його змісту, організації та підготовки вчителів до викладання предмета саме в цьому. Об’єктом вивчення методики історії як науки є процес навчання, (педагогічна взаємодія між вчителем і учніми), спрямований на формування і розвиток особистості дитини засобами історії. Предметом методики навчання історії виступає певна система навчання історії, що містить взаємопов’язані компоненти (зміст, організацію, результати навчання тощо) і закономірні зовнішні і внутрішні зв’язки цієї системи, які обумовлюють її функціонування (О.Пометун, Г.Фрейман. Методика навчання історії в школі). До зовнішніх зв’язків системи відносяться чинники розвитку суспільства. Ці зв’язки прямо чи опосередковано впливають на формування суспільних вимог (соціальне замовлення) до освіти, в першу чергу визначаючи її мету, завдання, зміст і результати. Дія та вплив цих чинників завжди неодмінно враховується, вносячи зміни у основні компоненти процесу навчання історії. Отже, предметом історичної дидактики є взаємозв’язки між основними компонентами процесу навчання історії, які змінюються під впливом соціального замовлення. Основні компоненти процесу навчання історії появляються і функціонують комплексно, як система. У реальному процесі навчання іс торії його компоненти взаємодіють, взаємовпливають та визначають розвиток одне одного. Зміна, наприклад, мети і завдань навчання історії, неодмінно призводить до трансформації змісту. Яскравою ілюстрацією цього можуть служити якісні зміни у основних компонентах навчання історії, які відбулися після проголошення незалежності України.