§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму

Загальна криза капіталізму в своєму розвитку пройшла два етапи і тепер перебуває на третьому етапі.

Початок загальній кризі капіталізму поклали перша світова війна і Велика Жовтнева соціалістична революція. Перемога соціалістичної революції відкрила епоху існування соціалістич­ного суспільства, поклала край пануванню капіталізму як систе­ми, що охоплює всі країни світу. Вона відкрила шлях до ство­рення на землі нового типу цивілізації. Це означало докорінну зміну обстановки в світі, виникнення загальної кризи світового капіталізму, її першого етапу,

У ході другої світової війни і соціалістичних революцій у ряді країн Європи і Азії розгорнувся другий етап загальної кризи капіталізму. Перемога соціалістичних революцій у ряді країн Європи і Азії після другої світової війни внесла нові істотні зміни у співвідношення світових сил, бо соціалізм перетворився з системи, обмеженої рамками СРСР і Монголії, у світову систе­му, а сфера світового капіталізму ще більше звузилася. Погли­билася криза колоніальної системи імперіалізму, і розпочався процес її розпаду.

З другої половини 50-х років відбулися нові важливі зміни у співвідношенні сил двох світових систем на користь соціалізму, загострилися внутрішні економічні і соціальні суперечності ім­періалізму. Зазнала в основному краху колоніальна система. Це зумовило перехід до третього етапу загальної кризи капіта­лізму.

Перехід від одного етапу загальної кризи капіталізму до другого визначається насамперед різкою зміною співвідношення сил соціалізму і імперіалізму на користь соціалізму.

Початок першого і другого етапів історично збігся з першою і другою світовими війнами. Проте з цього зовсім не випливає, що виникнення нового етапу загальної кризи капіталізму може бути тільки результатом світової війни.

Виникнення третього етапу — ще один доказ неспроможності тверджень, що марксисти ніби пов'язують загибель капіталізму з війнами і що війни необхідні для прискорення загибелі капіта­лізму і перемоги соціалізму. Світовий революційний процес — насамперед наслідок глибокого загострення внутрішніх і зовніш­ніх суперечностей капіталізму, розвитку класової і національно-визвольної боротьби.

Не можна уявляти механічно, спрощено відмінності між ета­пами загальної кризи капіталізму. Деякі процеси, що характе­ризують новий етап, існували, хоч і не в такому розвинутому вигляді, на попередніх етапах. З другого боку, явища, типові для першого або другого етапу, зберігаються й тепер.

Перший етап загальної кризи капіталізму

Перший етап загальної кризи капіталізму тривав від першої світової війни і Великої Жовтневої соціалістичної революції до дру­гої світової війни і перемоги соціалістичних революцій у ряді країн Європи й Азії.

Перша світова війна являла собою як виняткову за своєю руйнівною дією світову політичну і воєнну кризу, так і глибоку кризу капіталістичної економіки, її занепад. Війна принесла гі­гантське збагачення монополіям і нечувані злигодні народним масам, надзвичайно поглибила всі суперечності світового капіта­лізму, так послабила його, що імперіалісти неспроможні були відвернути перемогу соціалістичної революції в одній із найбіль­ших країн світу — в Росії. В результаті перемоги Великої Жовт­невої соціалістичної революції світ розколовся на дві проти­лежні суспільно-економічні системи — сформувалася головна ви­значальна риса загальної кризи капіталізму.

«Жодна з подій світової історії,— говорив Л. І. Брежнєв,— не мала таких глибоких, довгочасних наслідків для людства, як велика Жовтнева соціалістична революція» *.