1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.

² Там же, с. 97_#

1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.

§ 3. Абсолютна рента

Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента

Найгірші з оброблюваних ділянки землі, як правило, диференціальної ренти не прино­сять (за винятком названих вище окремих можливих випадків виникнення диферен­ціальної ренти II). Проте попит на сільськогосподарські продук­ти диктує необхідність оброблювання й найгірших земель. Тому їх також орендують сільськогосподарські підприємці. А земельні власники, користуючись своєю монополією приватної власності на землю, беруть орендну плату також і за користування най­гіршими ділянками. Але очевидно, що капіталістичні фермери, які орендують ці ділянки, можуть сплачувати орендну плату без збитку для середнього прибутку лише за тієї умови, якщо ціна сільськогосподарських продуктів забезпечить їм надлишок над середнім прибутком. Отже, в результаті монополії приватної власності на землю ціни сільськогосподарських товарів підні­маються вище, ніж ціни виробництва їх, що визначаються умо­вами виробництва на найгірших землях. Продаючи сільськогос­подарські продукти по цінах, які перевищують ціни виробництва їх, капіталісти, що орендують найгірші землі, одержують над­лишок над середнім прибутком, який приватні земельні власники привласнюють у формі ренти. Таку ренту називають абсолютною рентою.

Абсолютну ренту приносять землевласникам усі земельні ді­лянки, що здаються в оренду. Оскільки ринкові ціни сільськогос­подарських товарів регулюються ціною продукту з найгіршої ділянки, абсолютна рента, що міститься в ціні цього продукту, входить також у ціну продуктів з кращих і середніх земель. Та­ким чином, абсолютна рента є своєрідною даниною, якою великі земельні власники оподатковують все суспільство, користуючись своєю монополією приватної власності на землю.

Як же виникає абсолютна рента? Як вона утворюється? Чи не означає її існування порушення дії закону вартості? Джере­лом абсолютної ренти є надлишок додаткової вартості над се­реднім прибутком, що утворюється в сільському господарстві на основі нижчої органічної будови капіталу в ньому. Відомо, що додаткову вартість створює не весь капітал, а лише його змінна частина, авансована на купівлю робочої сили. Тому за умови, коли органічна будова капіталу в землеробстві нижча від середнього суспільного, кожна сотня, скажімо, одиниць капіталу в зем­леробстві містить більшу частину змінного капіталу, тобто при­водить у рух більше живої праці, ніж сто одиниць капіталу в промисловості. В результаті кожна сотня одиниць капіталу в зем­леробстві приносить більше додаткової вартості, ніж у промис­ловості. Проте середній прибуток на капітал, що вкладається в сільськогосподарське виробництво, визначається середнім при­бутком, який утворюється в результаті міжгалузевої конкурент­ної боротьби капіталістів у промисловості. При відсутності при­ватної власності на землю надлишок додаткової вартості над середнім прибутком, що створюється в сільському господарстві (при відносно нижчій органічній будові там капіталу), перероз­поділявся б між усіма капіталістами. Як підсумок середня норма прибутку підвищилася б. Але велика приватна власність на зем­лю утруднює переміщення капіталів з промисловості в землероб­ство. Тому сільськогосподарську продукцію продають не по цінах виробництва, а по цінах, що відповідають вартості цієї продук­ції, яка визначається умовами виробництва на гірших землях, тобто вище від загальної ціни виробництва.

Отже, і цей надлишок вартості сільськогосподарських продук­тів над ціною виробництва їх (додаткової вартості над середнім прибутком) не розподіляється між капіталістами, а лишається в землеробстві і привласнюється землевласниками як абсолютна рента. Утворення абсолютної земельної ренти можна проілюст­рувати на такому прикладі

Таким чином, причина абсолютної земельної ренти полягає в монополії приватної власності на землю. Умовою утворення цієї ренти є нижча органічна будова капіталу в сільському гос­подарстві, ніж у промисловості, а її джерелом — додаткова праця найманих сільськогосподарських робітників. Отже, як і ди­ференціальна рента, абсолютна рента виражає відносини експлу­атації найманих сільськогосподарських робітників капіталістич­ними підприємцями і земельними власниками.

Монополія приватної власності на землю дає змогу великим землевласникам привласнювати надлишок вартості сільськогос­подарських продуктів над ціною виробництва їх, спричинюючи підвищення цін на сільськогосподарські товари над ціпами ви» робництва. Наявність абсолютної ренти зумовлює подорожчан­ня продукції сільського господарства, за що насамперед розпла­чуються широкі маси трудящих.

Націоналізація землі знищує монополію приватної власності на землю і підриває саме існування абсолютної ренти, зумовлює її зникнення. Що ж до диференціальної ренти, то її одержува­чем при націоналізації землі стає держава. «Тому,— вказував К. Маркс,— радикальний буржуа... теоретично приходить до за­перечення приватної земельної власності, яку йому хотілося б перетворити у формі державної власності в загальну власність класу буржуазії, капіталу. Однак на практиці йому бракує смі­ливості, бо напад... на одну форму приватної власності... був би дуже небезпечним і для другої форми. Крім того, буржуа сам себе територіалізував» ¹ (тобто придбав землю).