Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.

2 Див.: там же, т. 27, с. 400.

$ З. Імперіалізм — паразитичний, загниваючий капіталізм

Паразитизм і загнивання капіталізму — друга особливість імперіалізму, яка характеризує його історичне місце. І ця особ­ливість у всіх своїх проявах свідчить про те, що в період імперіа­лізму капіталістичні виробничі відносини історично зжили себе.

Монополії, олігархія, прагнення до панування замість прагнень до свободи, експлуатація все більшої кількості маленьких або слабих націй невеликою жменькою найбагатших або найсильні-ших націй — все це породило ті відмінні риси імперіалізму, які змушують характеризувати його як паразитичний або загнива­ючий капіталізм». 1

Історично прогресивна місія капіталізму полягала в тому, що він надав процесу виробництва суспільного характеру і забез­печив порівняно з феодалізмом значніше зростання продуктивних сил. Капіталізм вільної конкуренції в цілому розвивався по ви­східній лінії.

З переходом до імперіалізму капіталістичні виробничі від­носини втратили свій відносно прогресивний характер і з фак­тора розвитку продуктивних сил перетворилися у величезне галь­мо суспільного прогресу. Головною причиною і основою парази­тизму й загнивання капіталізму є панування монополій. Як від­мічав В. І. Ленін, монополія в усіх формах свого прояву при приватній власності на засоби виробництва неминуче породжує прагнення до застою і загнивання.

Таким чином, на рубежі XIX і XX ст. капіталізм перетворився в загниваючий і паразитичний. Розвиток цього процесу характе­ризується такими основними проявами: економічна можливість в умовах панування монополій гальмування технічного прогресу; виникнення прошарку рантьє і держав-рантьє; вивіз капіталу; пограбування колоніальних народів; підкуп верхівки робітничого класу і утворення робітничої аристократії; політична реакція.

Дві тенденції науково-технічного прогресу прн імперіалізмі

Імперіалізму властиві дві суперечливі тен­денції щодо науково-технічного прогресу: одна до його гальмування, друга до роз­витку.

Застосування нової техніки в епоху мо­нополістичного капіталізму було одним з головних засобів збіль­шення ступеня експлуатації трудящих і зростання прибутку ка­піталістів. Конкуренція штовхала підприємців до технічних ново­введень у виробництві.

Утвердження панування монополій призвело до того, що мо­нополісти могли збільшувати свої прибутки не тільки за допо­могою впровадження у виробництво технічних нововведень, а й через встановлення монопольних цін. У зв'язку з цим виникла економічна можливість гальмування технічного прогресу. В. І. Ле­нін писав: «Оскільки встановлюються, хоч би на час, монопольні ціци, остільки зникають до певної міри спонукальні причини до технічного, а значить, і до всякого іншого прогресу, руху вперед; остільки з'являється далі економічна можливість штучно затри­мувати технічний прогрес». 1

1 Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 397. * Там же, с. 373.

Монопольні ціни, що дають можливість одержувати надпри­буток, ослаблюють стимули до впровадження нової техніки. Мо­нополіям невигідно її застосовувати, якщо це призводить до різ­кого збільшення обсягу готової продукції при незмінному або малому зростанні попиту на неї. Це веде до падіння цін, а отже, і зменшення прибутків. Впровадження нової техніки у виробни­цтво неминуче призводить до знецінювання вже наявного основ­ного капіталу, тобто до втрати частини авансованого капіталу. Прагнучи до наживи, монополії мають можливість перешкоджа­ти застосуванню у виробництві нових технічних відкриттів протя­гом якогось часу.

Істотне значення щодо цього має зосередження в. руках мо­нополій великого науково-дослідного апарату. Дрібні і середні капіталісти не мають необхідних коштів для організації само­стійних досліджень і придбання дорогого устаткування. В ре­зультаті великі корпорації стають власниками більшої частини відкриттів. Вони можуть замовчувати відкриття своїх лабора­торій і приховувати патенти на вдосконалення виробництва, як­що на ринку їм не загрожує конкуренція з боку іноземних або вітчизняних монополій.

Монополії часто скуповують патенти на технічні відкриття не для того, щоб застосувати їх на власних підприємствах, а для того, щоб перешкодити конкурентам використати ці винаходи.

Так, найбільша американська електротехнічна корпорація «Амернкси телефон енд телеграф компані» в свій час придбала патент на дуже важли­вий прилад, сконструйований відомим ученим у галузі кібернетики Н. Вінс-ром, і поклала його «під сукно». Провідна автомобільна монополія капіта­лістичного світу «Дженерал моторз» (США) використовує у виробництві приблизно лише 1% запатентованих нею відкриттів у галузі техніки. Вона скуповує величезну кількісь патентів на нову техніку, як правило, не для впровадження їх у виробництво, а щоб позбавити конкурентів можливості використати їх у себе.

Проте поряд з тенденцією до гальмування технічного про­гресу при імперіалізмі діє й протилежна тенденція —до його розвитку. На суперечливу взаємодію цих тенденцій в умовах панування монополій вказував В. І. Ленін. Застерігаючи від спрощеного тлумачення тенденції до гальмування технічного прогресу при імперіалізмі, він писав: «Було б помилкою думати, що ця тенденція до загнивання виключає швидке зростання ка­піталізму; ні, окремі галузі промисловості, окремі верстви бур­жуазії, окремі країни проявляють в епоху імперіалізму з біль­шою або меншою силою то одну, то другу з цих тенденцій. В ці­лому капіталізм незмірно швидше, ніж раніше, зростає, але це зростання не тільки стає взагалі більш нерівномірним, але не­рівномірність проявляється також зокрема в загниванні найсиль-ніших капіталом країн...» !.

1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 397,

Продуктивні сили при імперіалізмі розвиваються під впливом погоні за найвищим прибутком, конкурентної боротьби, незви­чайного загострення міжімперіалістичних суперечностей, науково-технічної революції. Особливо важливий вплив на цей процес в сучасних умовах має економічне змагання двох світових су­спільних систем.

Отже, продуктивні сили при імперіалізмі розвиваються супе­речливо, в боротьбі двох тенденцій — до зростання і затримки науково-технічного прогресу. Так, в умовах розгорнутої науково-технічної революції тенденція до зростання набула великого зна­чення. Проте імперіалізм не може повністю подолати тенденцію до загнивання, бо вона породжена пануванням монополій. І в су­часний період збільшується розрив між величезними можливо­стями, які відкривають наука і техніка, і фактичним викори­станням їх. Хоч ці можливості, як записано в документах між­народної Наради комуністичних і робітничих партій (1969 p.), повинні були б служити на благо всіх, капіталізм використовує науково-технічну революцію для збільшення прибутків і поси­лення експлуатації трудящих.

Найбільш яскравим проявом загнивання капіталізму нині є посилення мілітаризації економіки, гонка озброєнь, властива най­більшим імперіалістичним країнам. Розвиток нової техніки на­бирає потворного, мілітаристського характеру. Науково-техніч­ний прогрес використовується переважно для створення масових засобів руйнування. Зростання мілітаризації економіки озна­чає величезне марнотратство продуктивних сил. Воєнна про­дукція — це безповоротна втрата для суспільства величезної частини сукупного суспільного продукту.

Зростання прошарку рантьє. Держави-рантье

Загнивання монополістичного капіталізму виявляється також у зростанні паразитич­них верств суспільства та їхніх доходів. В епоху капіталізму вільної конкуренції власники промислового капіталу були безпосередньо зв'язані з матеріальним виробництвом, нерідко здійснювали організатор­ські і управлінські функції. їхній паразитизм полягав у при­власненні додаткової вартості і збагаченні за рахунок неопла-чевої праці пролетаріату.

При імперіалізмі паразитизм буржуазії надзвичайно поси­люється, виникають нові сторони цього явища. Значна частина буржуазії остаточно втрачає безпосередній зв'язок із сферою матеріального виробництва. Збільшується прошарок рантьє, тоб­то капіталістів, які живуть за рахунок доходів від цінних папе­рів — акцій і облігацій. Організація виробництва і управління підприємствами дедалі більше передаються в руки найманих спеціалістів. Певна частина монополістичної буржуазії входить до складу правлінь, спостережних рад компаній. Проте п діяльність зводиться лише до загального нагляду і контролю над тим, щоб постійно збільшувались доходи, над розподілом прибутків, велика частина яких дістається найбільшим акціо­нерам, і т. д.

Монополістична буржуазія не тільки сама веде паразитичний спосіб життя, а й відволікає від продуктивної, суспільно корисної праці дедалі значнішу частину населення. В імперіалістичних країнах зростає частка населення, зайнятого в армії, поліції, особистому служінні в капіталістів.

Відірваність монополістів-рантьє від виробництва та їхній паразитизм ще більше зростають в результаті вивозу капіталу. Цей прошарок буржуазії не тільки не бере участі в підприєм­ництві, але навіть часто не знає, в якій країні і на яку мету використовується його капітал. Абсолютна непотрібність пара­зитичної буржуазії для процесу виробництва виступає тут най­більш наочно.

При імперіалізмі в ролі рантьє бувають і цілі держави, які експортують капітал і живуть значною мірою за рахунок екс­плуатації інших народів і країн. Свого часу В. І. Ленін характеризував Францію як класичний зразок держави-рантьє. Тепер ця характеристика найбільше підходить до фінансового капі­талу США — головного експлуататора капіталістичного світу.

Паразитичний характер вивозу капіталу

В. І. Ленін, розглядаючи паразитичний ха­рактер монополістичного капіталізму, ді­йшов висновку, що «вивіз капіталу є пара­зитизм у квадраті» 1. Це означає, що вели­чезні прибутки, одержані від капіталу, вивезеного за кордон, знижують заінтересованість монополій у розвитку виробництва у власній країні, дедалі більше сприяють вивозу «надлишкового» капіталу. Водночас монополістичний капітал, який експортує­ться в колонії і залежні країни, визначає потворний, однобічний розвиток їхньої економіки. Паразитичне збагачення імперіалі­стичних країн — експортерів капіталу за рахунок хижацької екс­плуатації і пограбування народів колоніальних і залежних країн прирікає економічно слаборозвинуті країни на довгі роки еконо­мічної і культурної відсталості. Крім того, вивіз капіталу по­силює процес відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції і прискорює зростання прошарку рантьє. Величезні при­бутки, одержувані від експорту капіталу, дають можливість монополістичній буржуазії збільшувати підкуп верхівки робіт­ничого класу. Такі в загальних рисах неминучі економічні на­слідки вивозу капіталу, які дають можливість характеризувати його як паразитизм у квадраті.