- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
Правосоціалістичні і лейбористські теорії
У боротьбі проти революційної теорії робітничого класу, тобто проти марксизму-лені-нізму, буржуазія використовує правосоціалістичні і лейбористські теорії. Ідейні попередники сучасних правих соціалістів (Е. Бернштейн, К. Каутський, Р. Гільфердіиг, О. Бауер) вели боротьбу проти марксизму на грунті його формального визнання, виступали під прапором оновлення марксизму, відкидаючи водночас його основні положення: про класову боротьбу, про соціалістичну революцію, про диктатуру пролетаріату. Замість революційної теорії і тактики робітничого класу вони відстоювали опортунізм, тобто угодовство з буржуазією, підпорядкування класових інтересів пролетаріату інтересам буржуазії.
Після другої світової війни праві соціалісти—послідовники ревізіоністів XIX ст., а також лідери лейбористів відверто проголосили свої теорії «контрзасобом проти марксизму». З демагогічною метою, проте, вони продовжують використовувати соціалістичну фразеологію, приклеюють соціалістичні ярлики до сучасного капіталізму.
Праві соціалісти і лейбористи пропагують новітні теорії ідеологів монополістичного капіталу в поєднанні з догмами, які прогнили, своїх попередників — ревізіоністів II Інтернаціоналу, зосереджують зусилля на тому, щоб підфарбувати сучасний капіталізм. Державно-мопополістичний капіталізм вони зображують як «майже соціалізм». Так, ідеолог лейборизму Д. Стречі, спотворюючи вчення К. Маркса, твердить, ніби економічні закони капіталізму під впливом таких інститутів, як держава, партії, профспілки змінюють свою природу, в результаті чого капіталізм перетворюється в «державу загального благоденства».
Англійським лейбористам припала до душі ідея американського буржуазного економіста А. Берлі, який твердить, ніби в корпорації відбувається «колективізація капіталу», а сам капіталіст стає «зникаючим фактором». Лейбористи проголошують, що, оскільки функції управління перейшли до рук професіоналів-управляючих, довірених народу, немає потреби здійснювати націоналізацію виробництва. Свої міркування про «трансформацію» сучасного капіталізму праві соціалісти і лейбористи закінчують висновком про поступове стихійне переростання капіталізму в соціалізм.
Після другої світової війни праві соціалісти і лейбористи висунули теорію «демократичного соціалізму». Останній проти-поставляють соціалізму в СРСР та в інших соціалістичних країнах і зображують як загальнодемократичний рух усіх класів буржуазного суспільства. Межі соціалізму, твердять лейбористи, розширилися, соціалізм перестав бути справою одного класу, в переході до нього однаково заінтересовані всі класи буржуазного суспільства. Такі твердження покликані довести нібито неспроможність, застарілість марксизму.
Сучасну буржуазну державу правосоціалістичні теоретики проголошують надкласовою, «державою загального благоденства» і вважають необхідним зберегти її при переході до суспільства «демократичного соціалізму». Вони висувають ідею про «чисту демократію», «демократію для всіх», яка нібито вже існує в умовах буржуазного суспільства.
Усі програмні документи, прийняті правосоціалістичними партіями після другої світової війни, твердять, що економічною основою суспільства «демократичного соціалізму» є так звана змішана економіка, яка об'єднує державні і приватні підприємства.
Аналізуючи англійський варіант «демократичного соціалізму», прогресивні британські економісти справедливо роблять висновок, що «демократичний соціалізм» — це не шо інше, як соціалістичний ярлик, наклеєний на сучасний капіталізм. І справді, «демократичний соціалізм» означає збереження політичної влади в руках буржуазії, непохитність приватної капіталістичної власності на засоби виробництва, експлуатації праці капіталом.
У 70-і роки, зокрема після економічної кризи 1974—1975 pp., соціал-реформісти змушені були модернізувати свої теорії. Значну роль у цьому відіграла активізація лівого крила соціал-демократії, що відображує зростання антимонополістичних настроїв широких народних мас. Нині знову зріс інтерес до марксизму, виникає новий різновид «легального марксизму», мета якого — перешкодити зростанню впливу наукового соціалізму на народні маси.
Праві соціал-демократи, залишаючись в основному на позиціях «змішаної економіки», говорять тепер про розширення державного сектора шляхом будівництва нових і часткової націоналізації приватних підприємств. Проте на ділі правореформіст-ські лідери перешкоджають здійсненню цих заходів.
В останні роки посилено пропагуються модернізовані концепції «соціального партнерства», «співучасті» трудящих в управлінні капіталістичними фірмами. Усі ці заходи апологетично зображуються як засіб перетворення відносин власності.
Тепер лідери Соціалістичного Інтернаціоналу не можуть заперечувати кризу світового капіталізму, його нездатність. розв'язати проблему зайнятості. Вони висувають вимоги реформ в галузі соціального страхування, медичного обслуговування, демократизації системи освіти, поліпшення умов праці.
Ці пропозиції, відповідаючи повсякденним потребам трудящих, не можуть, проте, привести до докорінних змін в їхньому становищі, до усунення експлуатації.
Економічні теорії правих ревізіоністів
Успіхи соціалізму, поглиблення і загострення суперечностей між соціалістичною і капіталістичною системами привели до того, що поряд з соціал-демократами і лейбористами посилили свої атаки на марксистсько-ленінське вчення різні праві і «ліві» ревізіоністи. На відміну від правих соціалістів і лейбористів ревізіоністи ведуть боротьбу всередині комуністичних і робітничих партій, прикриваються прапором марксизму. За своїм змістом «ревізіонізм — це відступ від пролетарських класових позицій, це підміна марксизму-ленінізму різного роду буржуазними і дрібнобуржуазними концепціями старого і модерністського типу» 1.
1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 59.
Праві ревізіоністи говорять про необхідність «оновлення» марксизму в зв'язку із змінами в економіці і політиці капіталізму, а також у зв'язку з особливостями соціалістичного будівництва в різних країнах. Як правило, вони не висувають якихось нових економічних теорій, а використовують, по суті, вигадки правих соціалістів і лейбористів для підміни ними марксистсько-ленінського вчення.
Намагаючись у спотвореному світлі показати природу сучасного капіталізму, неоревізіоністи підхопили міф про «державу загального благоденства». У книзі «Маркс і Америка. Дослідження вчення про злиденність» Е. Браудер, ревізуючи загальний закон капіталістичного нагромадження, намагався довести, що американська дійсність відкидає вчення К. Маркса. Становище робітничого класу при капіталізмі, твердив він, не погіршується, а, навпаки, неухильно поліпшується. Браудер безсоромно зводив життєвий рівень робітників тільки до їхньої заробітної плати, порівнюючи при цьому рівень заробітної плати робітників у США і в інших капіталістичних країнах. Справді, заробітна плата в США вища, ніж у ряді інших країн капіталізму. Але це ніякою мірою не означає поліпшення становища робітничого класу в цілому, бо воно ие зводиться тільки до заробітної плати. Потрібно враховувати величезне зростання інтенсивності праці, безробіття, підвищення вартості життя та інші фактори.
Слідом за Браудером Д. Гейтс у праці «Історія американського комунізму», ревізуючи марксизм-ленінізм, характеризує США як «державу загального благоденства», «суспільство достатку», в якому збереглися лише невеликі «острівці» бідності. Ці міркування спростовують навіть дані буржуазної статистики.
Одним з найактивніших представників сучасного ревізіонізму є австрійський соціолог Е. Фішер. У книгах «Що справді сказав Маркс» (1968 р.) і «Що справді сказав Ленін» (1969 p., останню написано разом з Ф. Мареком) він намагається протиставити Енгельса Марксу, а Леніна — Марксу і Енгельсу, практику соціалізму—теорії, а також звести марксизм до звичайної ліберальної течії, зобразити ленінізм як суто російське явище.
Характеризуючи сучасний капіталізм, Фішер використовує тезу про особливу роль інтелігенції в сучасному соціальному розвитку. По суті, таку позицію займає й французький ревізіоніст Р. Гароді, який не визнає за робітничим класом ролі гегемона революційного процесу. Насправді робітничий клас, очолюваний марксистсько-ленінськими комуністичними і робітничими партіями, як раніше, так і тейер виконує авангардну роль у боротьбі за соціальне визволення, згуртовуючи навколо себе всіх, хто бореться проти імперіалізму за мир, демократію і соціалізм.
У книзі «Великий поворот соціалізму» Гароді пише, що сучасна науково-технічна революція розв'яже всі соціальні суперечності буржуазного суспільства без класової боротьби і приведе це суспільство до соціалізму. На думку Гароді, основний соціальний конфлікт буржуазного суспільства полягає не в антагонізмі між буржуазією і пролетаріатом, а в «протистоянні правителів і тих, ким управляють», у «відчуженні трудящих», тобто позбавленні трудящих можливості брати участь в управлінні виробництвом. Він закликає вести боротьбу проти цього відчуження. Гароді ігнорує активну роль виробничих відносин і фактично обходить питання про необхідність заміни капіталістичних виробничих відносин соціалістичними. Він відмовляється від соціалістичної перспективи і висуває пропозиції про «поліпшення» капіталізму. Праві ревізіоністи ототожнюють державно-монополістичний капіталізм з соціалізмом, заперечують необхідність завоювання влади пролетаріатом. Насправді втручання буржуазної держави в економіку зовсім не усуває капіталістичної експлуатації, а, навпаки, сприяє посиленню могутності капіталістичних монополій за рахунок експлуатації і пограбування широких народних мас.
Спотворюючи суть сучасного капіталізму, ревізіоністи маскують і глибоку кризу буржуазної політичної економії. Вони висунули тезу про її відхід від позицій апології капіталізму, про те, що сучасні буржуазні економісти ніби дають науковий аналіз капіталістичного ладу і тому слід було б доповнити К.' Маркса Дж. М. Кейнсом. Насправді сучасні буржуазні економісти переслідують мету збереження капіталізму. Спроба поєднати вчення К. Маркса з теорією Кейнса насправді означає підміну марксизму буржуазними теоріями.
"Лівнй" ревізіонізм. Маоїзм
Поряд з правим ревізіонізмом в деяких комуністичних і робітничих партіях з'явився і «лівий» ревізіонізм. «При всій різниці між ними відхилення від марксизму-ленінізму вправо або «вліво» призводять кінець кінцем до однаково шкідливих наслідків: ослабляють боєздатність комуністичних партій, підривають революційні позиції робітничого класу і єдність антиімперіалістичних сил» !.
1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 59—60.
Різні різновиди «лівого» ревізіонізму, який є еклектичною сумішшю анархізму, троцькізму, шовінізму і націоналізму, завдали немалої шкоди комуністичному, робітничому і національно-визвольному рухові.
Однією з своїх ідейно-теоретичних основ «лівий» ревізіонізм узяв на озброєння догматизм. Суть його полягає у спотворенні творчого характеру висунутих класиками марксизму-ленінізму положень, у нездатності сприймати нові істини і нові явища, що відбивають зміни в економічному житті суспільства. «Повторення старих формул там, де вони вже зжили себе,—говорилося на XXIV з'їзді КПРС, — невміння або небажання по-новому підходити до нових проблем... створює додаткові можливості для поширення ревізіоністських підробок під марксизм-леиіиізм» !. Характерні риси лівого ревізіонізму — псевдореволюційпість, «ліве» фразерство, дрібнобуржуазний авантюризм.
Усі ці риси знайшли відображення в маоїзмі. Маоїзм часто прикривається «лівою» фразою. Водночас він дедалі більше змикається з правим опортунізмом. Маоїстська ідеологія і політика є переплетенням лівацької фразеології з украй реакційними діями всередині Китаю і на міжнародній арені. Маоїзм виродився в аитимарксистську, аитиленіиську течію, ворожу всьому міжнародному революційному рухові. Він є різновидом антикомуиіз-му. Маоїзм тісно взаємодіє з антикомуиізмом імперіалістичної буржуазії та інших реакційних сил, відрізняючись крайнім шовінізмом і агресивним гегемонізмом.
Одним з яскравих проявів ворожості маоїзму марксизму-ленінізму може бути оцінка ним характеру сучасної епохи, що грунтується на ігноруванні головної суперечності сучасної епохи— суперечності між соціалізмом і капіталізмом і нерозумінням найважливіших тенденцій світового розвитку; звідси неправильні, порочні висновки в питаннях війни, миру і революції. Відомо, що перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції означала собою початок нової епохи, основним змістом якої став процес переходу від капіталізму до соціалізму. Велику Жовтневу соціалістичну революцію В. І. Ленін охарактеризував як «всесвітньо-історичний крок, який увійшов у світову історію, як зміна двох епох» 2.
Наступний розвиток, утворення світової системи соціалізму повністю підтвердили характеристику сучасної епохи, дану В. І. Леніним.
Націоналістична, антирадянська і розкольницька суть маоїстської ідеології і політика, що провадиться на її основі, завдають прямої шкоди міжнародному революційному руху, антиімперіалістичній боротьбі. Характеризуючи маоїзм, Л. І. Брежнєв на XXV з'їзді КПРС відмітив: «Тепер уже мало сказати, що маоїстська ідеологія і політика несумісні з марксистсько-ленінським ученням. Вони прямо ворожі йому»3.
і Матеріали XXIV з'їзду КПРС, с. 117.
2 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 44, с. 309.
8 Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 12.
Центральне місце серед ідеологічних концепцій маоїстів, що виправдовують їхню антисоціалістичну, гегемон і стську зовнішню політику, посідає концепція «трьох світів», висунута Мао Цзеду-ном і підтверджена ним далі.
Сучасний світ, на думку маоїстів, складається з трьох світів: США і СРСР — «перший світ», країни Азії, Африки, Латинської Америки та інших районів, що розвиваються,—«третій світ». Розвинуті капіталістичні країни, які перебувають між названими вище двома світами, є «другий світ». Щодо світової соціалістичної системи, то вона, на думку маоїстів, «перестала вже існувати через появу соціал-імперіалізму». Головною революційною силою маоїсти вважають «третій світ». «Другому світу» ніби властивий двоякий характер — з одного боку, він пригнічує і експлуатує країни «третього світу», а з другого, тією чи іншою мірою контролюється і третирується «двома гегемоніями». Звідси маоїсти роблять висновок про необхідність об'єднання країн третього і другого світів проти «двох гегемоній», а насправді — проти СРСР.
Корінна хиба концепції «трьох світів» полягає в повній відсутності класового підходу при характеристиці країн світу, в ігноруванні основних рис їхніх економічних і соціально-політичних систем. Справді, в «першому світі» маоїсти об'єднують СРСР, який будує комунізм, і імперіалістичні Сполучені Штати Америки — країни, що являють собою принципово різні системи. Неоднорідні й країни «третього світу». Насамперед слід зра-ховувати відмінності між країнами, які обрали шлях соціалістичної орієнтації, і країнами, які розвиваються капіталістичним шляхом. Під рубрикою «другого світу» перебувають як імперіалістичні держави, так і країни, які ще не досягли цієї стадії.
Щоб обгрунтувати свою концепцію групування країн світу, маоїсти вдаються до безсоромної фальсифікації теорії і практики соціалізму, до наклепів. Так, щоб підвести «основу» для об'єднання США і СРСР у «перший світ», маоїсти заявляють про «реставрацію капіталізму в СРСР», про експансіоністську зовнішню політику, яку нібито проводить СРСР. Усі ці брехливі вигадки спростовують насамперед факти побудови в СРСР розвинутого соціалізму, неухильної боротьби Радянського Союзу за мир.
Справжній зміст концепції «двох наддержав» полягає у тому, щоб підмінити основну суперечність сучасної епохи боротьбою проти гегемонізму «двох наддержав». Насправді це означає боротьбу проти світового соціалізму, проти його головного бастіону — СРСР. Маоїсти, блокуючись з імперіалізмом на цій основі, почали говорити про необхідність розрізняти «головного ворога» (Радянський Союз) і «другорядного ворога» (США та інші імперіалістичні країни) і об'єднуватися з «другорядним ворогом», щоб перемогти «головного ворога». Антирадянський зміст теорії про «дві наддержави» стає ще зрозумілішим, якщо зіставити реальні підходи китайського керівництва до СРСР і США. Спів-ставления показує, що Пекін вважає імперіалізм своїм найближчим партнером у протиборстві з соціалістичними країнами.
Маоїсти докладають немало зусиль для того, щоб створити навколо КНР блок так званих «середніх і малих країн», стати лідером «третього світу». Для цього вони офіційно причисляють Китай до країн «третього світу». Цим ще раз підкреслюється той факт, що в основі лінії китайського керівництва лежать великодержавні, націоналістичні устремління.
Реакційність маоїстів особливо наочно виступає в їхній ролі противників ленінської політики мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, розрядки міжнародної напруженості. Якщо в минулому маоїсти певною мірою говорили про можливість відвернення війни, то тепер вони відверто заявляють про фатальну неминучість третьої світової війни, прагнуть зіткнути СРСР і США, твердять, що «завдяки війні легше буде розв'язати світові проблеми». Це свідчить про те, що маоїсти змикаються з найреакційнішими імперіалістичними колами.
На XXIV з'їзді КПРС підкреслювалось, що, як і раніше, «актуальною є боротьба проти правого і «лівого» ревізіонізму, проти націоналізму. Саме на націоналістичні тенденції, і особливо ті з них, які набирають форми антирадянщини, буржуазні ідеологи, буржуазна пропаганда найохочіше роблять тепер ставку в боротьбі проти соціалізму і комуністичного руху» !.
Розвиваючи ці ідеї, Л. І. Брежнєв на XXV з'їзді КПРС підкреслив, що боротьба проти правого і лівого ревізіонізму, проти спроб підірвати марксистсько-ленінські основи комуністичного руху є спільним завданням.
* * *
Аналіз буржуазних, реформістських і ревізіоністських теорій свідчить про те, що їхня криза — один з проявів загальної кризи капіталізму в галузі ідеології.
Вони не можуть науково пояснити найважливіші проблеми сучасності, розробити позитивну програму, яка могла б завоювати симпатії народних мас, залучити їх на бік буржуазії. Еклектизм, часта зміна апології капіталізму, вимушене визнання успіхів соціалізму — усе це свідчить про неспроможність усіх розгалужень буржуазної політичної економії. Завдання морального виправдання капіталізму стає дедалі складнішим. Інше основне завдання сучасної буржуазної політекономії — відшукання засобів збереження капіталізму — також, як підтверджує досвід, нерозв'язне.
Буржуазним економістам «...не можна вірити ні в одному слові, раз мова заходить про загальну теорію політичної економії» 2. Дослідження буржуазних учених можуть становити певний інтерес лише з боку використання статистичних матеріалів, окремих методів математичного аналізу, даних галузевих і спеціальних економік про техніко-економічні зрушення в господарстві.
і Матеріали XXIV з'їзду КПРС, с. 23.