1.Найважливіші споживчі властивості парфумерних товарів це приємний запах квіткового і фантазійного напряму, його оригінальність і стійкість, безпека і нешкідливість, зручність у користування, збереження, зовнішнє оформлення, екологічність.

Споживчі властивості парфумерних товарів визначаються передусім застосовуваними матеріалами й особливостями виробництва.

Основною сировиною для виробництва парфумерних товарів у рідкій формі є духмяні речовини (ефірні олії), спирт, вода та інколи фіксатори, барвники та антиоксиданти (консерванти). Якість парфумерних виробів на 95 % залежить від набору духмяних речовин, мистецтва парфумера, який складає парфумерні композиції.

Основу всіх парфумерних рідин становлять духмяні речовини. Це не індивідуальні поєднання, а багатокомпонентні суміші різноманітних компонентів: ефірних олій, смол, бальзамів, духмяних речовин тваринного походження або їх суміші із синтетичними духмяними речовинами, чи ж суміші тільки синтетичних духмяних речовин. Усі такі суміші називають парфумерною композицією. Наприклад, до складу однієї з композицій із запахом гвоздики входить 12 компонентів, а конвалії і троянди — до 16 різноманітних духмяних речовин.

Парфумерія з квітковим запахом складається переважно на базі натуральних ефірних олій (цитрусових, троянди, герані, гвоздики, тощо); в композиції з фантазійним запахом вводяться синтетичні духмяні речовини.

Складання парфумерних композицій — це мистецтво. Воно залежить від досвіду, таланту та фантазії, інтуїції окремих парфумерів. Це дуже тривала та відповідальна операція і проводиться вона за суворо встановленою процедурою. Рецептура парфумерної композиції найчастіше є таємницею.

Нині існує цілий ряд рецептур парфумерних композицій, які входять до складу товарної продукції, що випускається фірмами. При складанні композиції враховується стійкість запаху, яка пов’язана з летючістю духмяних речовин та наявністю фіксаторів.

Слабко духмяні речовини найчастіше мають різкий запах, а легколеткі — більш ніжний запах. Усе це необхідно враховувати при складанні композицій. Для підвищення стійкості запаху до композиції вводять фіксатори. Це зменшує леткість компонентів суміші. Ці речовини повинні бути без запаху, добре розчинятися в етанолі. Це бензилбензоат, диетилфталат, бензилсаліцілат, дипропіленгліколь та ін.

2. Парфумер — дуже рідкісна професія. Творіння духів — це дуже складний та трудомісткий процес. Композиція може налічувати 100 і більше найменувань духмяних речовин. Наприклад, до композиції «Красная Москва» входить 53, а до композиції «Джоконда» — більше ніж 150 найменувань.

Ось спрощена схема будівлі усіх композицій парфумером:

— спочатку утворюється чітке уявлення: чого хоче добитися парфумер, якого направлення та характеру запах він хоче (квітковий, фантазійний, теплий, свіжий, східний та ін.), потім він вирішує, які речовини потрібно поєднати для цього;

— потім відбирається основний (провідний) запах з урахуванням характеру і відтінку компонентів;

— підбираються духмяні речовини, які змінюють тембр, забарвлення основного запаху, лейтмотиву;

— вводять духмяні речовини, які слугують фоном або гармонійним заповненням, і якщо потрібно — фіксатори, щоб усікомпоненти випаровувались водночас (разом) і повільніше.

Далі складають рецептуру парфумерної композиції і рецептуру парфумерної рідини з додаванням усіх необхідних компонентів. Потім — оцінювання якості виготовленого зразка дегустаційною радою, погодження з санітарногігієнічними органами медицини, розробка та погодження технічних умов у Держстандарті України.

3.Технологічний процес приготування парфумерних рідин складається з таких операцій:

— дозування компонентів, які входять до рецептури виробу;

— змішування компонентів;

— відстоювання рідини;

— охолодження рідини;

— вистоювання рідини;

— фільтрування;

— нагрівання рідини;

— зважування рідини і передача її на фасування.

Кожному найменуванню виробу притаманна своя рецептура

рідини. Для приготування парфумерних рідин на основі затверджених рецептур технолог або майстер цеху складає рецептурний лист, виходячи з потрібної кількості парфумерної рідини певної назви. На основі цих даних проводиться розрахунок кількості композиції, настоїв, спирту, фіксаторів, барвників та води.

4. Загальні органолептичні ознаки якісної фірменної парфумерії:

— пакувальна коробочка вироблена із високоякісного картону;

— пакувальний целофан міцно прилягає до коробочки, без доступу повітря;

— уся печатна інформація на коробочці виконана привабливо, має строгий дизайн;

— флакон із світлого скла без відтінків та пузирів;

— пробка міцно притерта, на пластмасовій пробці не повинно бути швів;

— металевий ободок під пульверизатором не повинен прокручуватися;

— висока ціна виробу

5. Споживчі властивості косметичних товарів визначаються передусім застосовуваними матеріалами й особливостями виробництва.

Останніми роками поряд з традиційними компонентами в косметичних засобах з’явилися нові компоненти, речовини, які є останнім словом науки.

Споживчі властивості косметичних препаратів значно поліпшилися внаслідок широкого використання відомих речовин, дія яких раніше була недостатньо вивчена (фруктові кислоти, вітамін Е та ін.).

Їх можна поділити на три основні групи:

— речовини, які зв’язують вологу;

— нові активні речовини;

— сонцезахисні фільтри.

6. До факторів збереження якості косметичних товарів належать: упаковка, маркування, зберігання, транспортування та післяпродажне обслуговування покупцем товарів після купівлі та застосування їх.

Тара, яка використовується для фасування та упаковки косметичних виробів, повинна відповідати вимогам діючих стандартів або технічних умов і забезпечувати зберігання та незмінність властивостей косметичних засобів протягом гарантійного строку. Тара має бути зручною та безпечною у використанні, зберігати косметичні вироби від випаровування, шкідливого впливу світла, вологи, повітря та сторонніх запахів.

Зовнішній вигляд тари для косметичних товарів має менше значення, ніж у парфумерії. Вартість її не повинна бути високою, вона не повинна мати зайвих картонних прокладок, дуже товстих донець у баночок, повітряних порожнин, щоб створити враження великого об’єму чи маси.

Усі косметичні товари повинні виготовлятися за рецептурою затвердженою відповідними органами Міністерства охорони здоров’я України і відповідати вимогам нормативних документів.

7. Загальні вимоги

• Висока ступінь ефективності дії виробу — повинна бути корисною, чинити сприятливу дію на стан шкіри, волосся, порожнину рота.

• Безпечність всіх інгредієнтів, що входять до складу косметичних засобів.

• Незмінність якості протягом гарантійного терміну стійкість по відношенню до розвитку мікроорганізмів і окислювальних процесів.

• Естетичні вимоги: гарний зовнішній вигляд косметичного засобу (консистенція, колір, запах), художнє та рекламне оформлення упаковки. Косметичні товари повинні мати приємний, але не сильний запах, щоб не заглушати аромату парфумів.

Декоративна косметика повинна прикрашати зовнішність людини, не подразнювати шкіри, очей, легко накладатись і змиватися, бути стійкою до поту, вологи та температури.

Специфічні вимоги

Крім загальних вимог, до окремих груп косметичних засобів висувають вимоги специфічні.

8. Вимоги до засобів по догляду за шкірою Креми за консистенцією повинні відповідати своїй групі, бути однорідними (без згустків, грудочок, розшарувань) та стабільними. Розшарування рідких кремів повинно зникати при легкому збовтуванні. Колір і запах — характерні виробу певного найменування.

Креми повинні легко видавлюватися з туб чи флаконів, наноситися на поверхню шкіри та швидко нею поглинатися. Значення рН кремів становить 5–9 одиниць.

Лосьйони повинні бути прозорими, однорідними, допускається опалесценція, мають забезпечувати певний косметичний ефект (очищення, дезинфекція, освіження). Значення рН 4,5–8,5. Для шкіри обличчя краще значення рН 5–7. Лосьйони повинні зберігати свої властивості протягом 12 місяців при перепаді температур від –10 °С до 45 °С.

9. Вимоги до засобів по догляду за зубами та ротовою порожниною

Зубний порошок повинен бути однорідним, без грудочок і твердих включень, з приємним запахом, завдяки якому створюється відчуття свіжості в ротовій порожнині. Вологість порошку — не більше ніж 3 %.

Зубні пасти повинні бути однорідними, у вигляді пасто чи желеподібної маси без крупинок та сторонніх включень, мати приємний запах, смак, колір. Пасти повинні легко видавлюватися з туб, розтікатися по щітці, не тверднути в щільній упаковці, мати водневий показник рН 7–9,3, проявляти полірувальну, освіжаючу, дезінфекційну, лікувальну дію, зберігати свої властивості під час тривалого зберігання. Вміст вологи в пасті — від 17,5 до 45 %, залежно від виду.

Зубні еліксири повинні бути прозорими, без каламуті та осаду, приємними на смак, усувати неприємний запах у ротовій порожнині та освіжати її.

10. Вимоги до засобів по догляду за волоссям

Шампуні повинні добре очищати волосся і шкіру голови, давати пишну, густу піну, легко й повністю змиватися з волосся, не повинні давати осаду з солями Са і Мg у жорсткій воді (наліт на волоссі). Значення рН у межах 5–8,5 для шампунів на основі синтетичних миючих речовин, та 8,0–10,0 — для шампунів на мильній основі.

Шампуні повинні мати приємний запах, надавати волоссю натурального блиску, шовковистості.

Фарби для волосся порошкоподібні (хна, басма), повинні бути сухими, однорідними; рідкі — без осаду; кремоподібні — не містити сторонніх включень.

Водневий показний (рН) — у межах 8,5–10,5. Колір волосся після фарбування має відповідати кольору, зазначеному на маркуванні фарби. Фарба не повинна надавати волоссю жорсткості та тьмяності (матовості).