Перелік визначень до модуля 1:
-
Абстрагування — відволікання від несуттєвих рис, властивостей та відношень об'єкта і зосередження уваги на тих рисах, властивостях і відношеннях, які є суттєвими для пізнання певного процесу та явища.
-
Аналіз — уявне розчленування об'єкта дослідження на складові (сторони, ознаки, властивості, риси, функції, відношення) та вивчення кожної з них окремо.
-
Дедукція — метод наукового пізнання, коли на основі знань щодо загального робиться умовивід щодо окремого.
-
Діалектика матеріалістична — учення, метод пізнання та революційного перетворення дійсності, розроблені К. Марксом та Ф. Енгельсом на основі законів єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних змін в якісні та заперечення заперечення.
-
Економіка — поняття, яке нині застосовують у таких значеннях: а) онтологічний аспект: ринкове господарство певної країни, групи країн або всього світу; сфера господарської життєдіяльності людини, у якій створюються, розподіляються, обмінюються і споживаються життєві блага; система виробничих відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ; б) гносеологічний аспект: економічна наука про економічні явища та процеси, а також економічну поведінку основних економічних суб'єктів в умовах обмеженості економічних ресурсів.
-
Економічна політика — система економічних ідей, цілей, завдань і засобів їх досягнення, а також практична діяльність щодо їх реалізації.
-
Економічний експеримент — штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих для,перевірки обґрунтованості наукових теорій та надання рекомендації щодо їхнього подальшого практичного застосування.
-
Економічні закони — відображення найсуттєвіших, стійких, постійно повторюваних причинно-наслідкових зв'язків між економічними явищами та процесами.
-
Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що містять припущення та усереднення, які відображають певні тенденції розвитку економічної системи.
-
Індукція— метод наукового пізнання, коли на основі відомостейщодо окремого робиться умовивід щодо загального.
-
Економічні категорії — абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів.
-
Класична школа політичної економії — перша наукова школа, що започаткувала теоретичні основи економічної науки. Ґрунтується на ідеології ринкового лібералізму, розкритті саморегулюючих можливостей ринку, обґрунтуванні політики природної свободи(Laissez-faire)та невтручання держави в економіку.
-
Макроекономічна теорія – частина економічної теорії,щовивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки.
-
Мікроекономічна теорія — розділ економічної теорії, що виокремився в самостійну теоретичну економічну науку наприкінці XIX ст. в межах неокласичного напряму; вивчає поведінку економічних суб'єктів, різні типи ринкових структур, умови часткової та загальної ринкової рівноваги.
-
Моделювання — опосередкований метод економічного дослідження, коли оригінальний об'єкт аналізу замінюється ідеальним — моделлю, що існує у відповідній знаковій формі, функціональними законами логіки та відображає реальні процеси матеріального світу.
-
Синтез — уявне поєднання в єдине ціле розчленованих аналізом частин.
-
Узагальнення — метод пізнання, за допомогою якого здійснюється сходження від одиничних до особливих і загальних ознак та властивостей певної групи чи класу об'єктів.
-
Виробництво — це спосіб поєднання економічних ресурсів — землі, праці, капіталу — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, перетворення речовин природи в ті форми, які потрібні для споживання.
-
Обмін — відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів. Цей рух здійснюється за допомогою грошей.
-
Розподіл — це відносини, що визначають частку кожного члена виробництва в сукупності благ, що споживаються.
-
Споживання — використання доходів і реалізація тих корисностей, що їх мають товари та послуги.
-
Гранична корисність — додаткова корисність, або задоволення, одержуване людиною від споживання ще однієї одиниці конкретного блага.
-
Економічний інтерес — реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.
-
Економічні потреби — ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, котрі дають їм задоволення, насолоду або втіху і які спонукають людей до діяльності, щоб мати і володіти такими умовами.
-
Закон зростання потреб — невтомне бажання людей мати все більше матеріальних благ і послуг, які дають їм насолоду, тобто задовольняють їхні зростаючі потреби.
-
Закон спадної граничної корисності — зменшення граничної корисності в міру споживання людиною кожної додаткової одиниці певного продукту.
-
Засоби виробництва — створені людиною в процесі виробництва засоби праці та предмети праці.
-
Земля, чи, більш широко, природні ресурси, — дар природи для виробничих процесів.
-
Корисність —ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.
-
Межа виробничих можливостей — максимальний обсяг продукції, що її може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних факторів виробництва.
-
Працяяк фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.
-
Капітал— це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг.
-
Земляяк фактор виробництва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.
-
Підприємницька здібність — особливий вид людського капіталу, представленого діяльністю з координації і комбінування всіх інших факторів виробництва.
-
Потреба — категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності, а звідси визначає і поведінку.
-
Власність —це сукупність економічних відносин, що виникають з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.
-
Економічна система — сукупність взаємопов'язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. її складовими є ресурси, економічні відносини, включаючи поведінку суб'єктів економіки, та результати економічної діяльності.
-
Засоби (знаряддя) праці — річ або комплекс речей, за допомогою яких людина перетворює предмети праці у таку форму, яка здатна задовольняти її потреби.
-
Предметипраці — всі ті об'єкти природи, на які спрямована праця людини; вони становлять матеріальну основу майбутнього продукту.
-
Продуктивнісили — ресурси, що продукують (виробляють) економічні блага, необхідні для задоволення людських потреб. За марксистською концепцією, продуктивні сили включають засоби виробництва та людей з їх знаннями, навичками, кваліфікацією.
-
Суспільний поділ праці — спеціалізація виробників на певній виробничій діяльності.
-
Вартість товару - уречевлені в товарі витрати факторів виробництва, пов'язані з його створенням.
-
Мінова вартість – здатність товару обмінюватись на інший товар у певних пропорціях.
-
Споживна вартість – здатність товару задовольняти потреби людини.
-
Виробнича функція — технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробничих ресурсів і максимально можливим обсягом випуску продукції.
-
Економічна ефективність — досягнення виробництвом найбільших результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.
-
Суспільне виробництво — організована спільна діяльність людей, спрямована на перетворення предметів і сил природи з метою задоволення людських потреб (індивідуальних й суспільних).
-
Товар — продукт людської праці, призначений не для власно-і о споживання, а для обміну.
-
Фактори виробництва — економічні ресурси, необхідні для здійснення виробничого процесу зі створення як матеріальних, так і нематеріальних благ. Структура факторів виробництва різними школами економічної думки висвітлюється по-різному: класики поділяли фактори виробництва на землю, працю, капітал марксисти — на особові (робоча сила) і матеріально-речові (засоби виробництва); маржиналісти — на землю, працю, капітал, підприємницькі здібності.
-
Гроші – особливий товар, який виконує функцію загального еквіваленту і через який вимірюється вартість усіх інших товарів і послуг.
-
Інфляція — стійке і тривале зростання рівня цін, зумовлене диспропорціями в економіці, які призводять до перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою економічними благами.
-
Попит – кількість товару, яку покупці хочуть і можуть купити за певною ціною, платоспроможна потреба.
-
Пропозиція – кількість товару, яку продавці хочуть і можуть поставити на ринок за певною ціною.
-
Ринок — система економічних відносин з приводу обміну товарів та послуг; механізм узгодження економічних інтересів покупців та продавців.
-
Акції — цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчують участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджують членство у цьому товаристві, права на участь й управлінні ним, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, і в розподілі майна в разі ліквідації АТ.
-
Біржа— регулярно функціонуючий, організаційно визначений оптовий ринок однорідних товарів, на якому укладаються угоди щодо купівлі-продажу великих партій товарів; розрізняють товарні, фондові, валютні біржі, біржі праці тощо.
-
Дивіденди — дохід власника акції; частина чистого прибутку акціонерного товариства, розподілена між акціонерами у вигляді певної частки від вартості акцій, котрими вони володіють; величина дивідендів залежить від результатів роботи акціонерного товариства та дивідендної політики, яку воно проводить.
-
Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, служб, підприємств та організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку (оптові підприємства, біржі, фінансові інститути тощо).
-
Облігація — документ, що засвідчує передачу грошових коштів у борг на певний термін з правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов'язання щодо повернення суми боргу у визначений термін.
-
Дефіцит — ситуація, що виникає на ринку, коли за певної ціни обсяг попиту на товар перевищує обсяг його пропозиції.
-
Профіцит– ситуація на ринку коли за певної ціни обсяг пропозиції товару перевищує обсяг його попиту.
-
Ціна – грошовий вираз вартості товару, результат взаємодії попиту і пропозиції.
-
Еластичність — здатність однієї змінної величини реагувати на зміни іншої.
-
Конкуренція — економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов'язаних із реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.
-
Монополія – ситуація на ринку, кали фірма виробляє товар, що немає близьких замінників.
-
Концентрація капіталу — збільшення обсягу капіталу шляхом перенесення частини прибутку в елементи постійного і змінного капіталу.
-
Централізація капіталу — збільшення обсягу капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів (наприклад, утворення акціонерних компаній).