1. Методичний аналіз програми трудового навчання

у 8-9 класі.

Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин. Трудове навчання має розв’язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення.

У процесі трудового навчання учні оволодівають загально-трудовими знаннями та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов’язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництва у житті суспільства.

Вивчення програм з професійної орієнтації у 8-9 класах має забезпечувати:

засвоєння основ виробництва, техніко-технологічних елементів економічних знань, відповідних практичних умінь і навичок для різних професій;

розширення політехнічного світогляду;

розвиток загальних і спеціальних здібностей, психофізіологічних функцій організму, технічного і нового економічного мислення, творчих здібностей;

ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, різними формами господарської діяльності;

виховання працелюбності, культури праці, відповідального ставлення до власності, бережливого ставлення до природи, енергетичних і природних ресурсів;

створення умов для формування стійких професійних інтересів, готовності до професійного самовизначення і трудової діяльності.

Психолого-педагогічні засади розробок професійного самовизначення для учнів 8 класів загальноосвітньої школи, передбачають необхідність створення умов для перевірки підлітками можливостей саморегуляції в різних видах професійної діяльності. Для забезпечення даного процесу важливо особливу увагу надавати індивідуальній роботі з учнями необхідно кожному знайти відповідне заняття, яке максимально відповідає його особистим якостям і можливостям. Найкраще це реалізується, на нашу думку, в трудовому навчанні. Адже учні 8 класів виступають дієвим елементом трудової підготовки і засобом професійного самовизначення старших підлітків.

Професійне самовизначення – це процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності . Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста.

Створити підростаючому поколінню можливість свідомо й вільно вибирати собі професію, що одночасно відповідала б по­требам суспільства й особливостям людини,— це завдання, ус­пішному розв'язанню якого має сприяти профорієнтаційна і профконсультаційна робота. Вона є невід'ємною частиною всієї системи виховання всебічно розвинених громадян , підготовки їх до життя, до праці.

Питання про те, як підготувати молоду людину до свідомого вибору професії, як урахувати при цьому її індивідуальні особливості — досить складні педагогічні питання. їх можна правильно розв'язувати, тільки виходячи з діалектико-матеріалістичного розуміння онтогенезу людської особистості як єдності природного і суспільного. Людський індивід народжується потенціально здатним стати особистістю, природа його має в собі можливості такого становлення. Але ці можливості реалізуються тільки в суспільних умовах, за допомогою засобів, створених Суспільством, у процесі засвоєння індивідом суспільних цінностей і участі в їх створенні. Шляхи набування досвіду — це різні види діяльності дітей, підлітків; щоденне спілкування їх з дорос­лими, гра, навчання, праця тощо. У процесі такої діяльності, яку так чи інакше скеровують дорослі, формуються ті психологічні властивості, що в своєму внутрішньому взаємозв'язку, в своїй структурі саме й характеризують розвиток кожного підростаю­чого індивіда як свідомої суспільної істоти, дедалі більше віль­ної від безпосередніх впливів середовища, здатної здійснювати свої цілі, наміри й плани, долати перешкоди на шляху їх реалізації, брати активну участь у суспільному житті, не тільки ко­ристуватися благами суспільства, а й створювати їх.

Професійне самовизначення виступає в психічному розвитку особистості передусім як форма виявлення цього процесу. Адже по тому, як людина вибирає собі професію, якими мотивами во­на керується при цьому, ми можемо судити про рівень загально­го її розвитку й індивідуальні особливості. Разом з тим, профе­сійне самовизначення стає фактором дальшого формування осо­бистості, остаточного становлення її індивідуальної своєрідності. Ці два аспекти вибору професії тісно пов'язані між собою. Сві­домий, обдуманий, відповідальний вибір її створює ті внутрішні умови, ту внутрішню позицію, при якій особистість успішно опа­новує вибрану професію, творчо виявляє себе в ній і більше має від неї для власного задоволення й зростання.

Підготовка молоді до свідомого вибору професії — завдан­ня державного значення і його розв'язання вимагає зусилля не лише загальноосвітніх шкіл і педагогічної науки. Тут не може бути сторонніх. Тільки загальними зусиллями вчених, педагогів, організацій, широкої громадсь­кості під керівництвом партійних організацій можна успішно розв'язати важливе і відповідальне завдання — підготовити все­бічно розвинених, працьовитих, активних будівників суспільства, які свідомо вибирають свій шлях у трудове життя.

Радує той факт, що психологи й педагоги, економісти й соціо­логи розгортають широку експериментальну роботу з проблем профорієнтації учнів. Праця «Питання професійної орієнтації учнів» за редакцією 3. С. Нечипорук є оригінальною, в ній впер­ше широко, з новаторським підходом розглядаються питання профорієнтації учнів в умовах шкільної роботи. Узагальнені наслідки досліджень, а також досвід пе­дагогічних колективів з цієї дуже важливої соціально-педагогіч­ної проблеми.

Професійне самовизначення — не одноразовий акт, а трива­лий процес, що проходить кілька вікових етапів. Загальна підго­товка до нього починається ще в дошкільному віці. Характерним для дітей цього віку є, як відомо, їх прагнення брати активну участь у різних видах діяльності дорослих. Це виявляється в формі гри, в якій діти беруть на себе певні ролі і виконують по­в'язані з ними функції. Спитайте в дошкільника, ким він буде, коли виросте, і ви зразу визначите, які враження від суспільного середовища його в даний момент особливо захоплюють. Нових рис ця підготовка набуває в перші роки перебування дитини в школі. У цей час поширюються й поглиблюються її знання про навколишню дійсність, вона конкретніше ознайомлюється з різ­ними видами людської діяльності. Проте тут ще не можна говорити про остаточний вибір професії. Професійні побажання мо­лодших школярів здебільшого мають ситуаційний характер, во­ни нестійкі, це скоріше перші мрії про можливі види майбут­ньої професійної діяльності.

Однією з найважливіших ланок у профорієнтаційній роботі школи є вивчення професійних інтересів учнів. Це вимагає по­стійної уваги всього педагогічного колективу і керівництва шко­ли. Насамперед слід з'ясувати наміри учнів щодо майбутньої професії: яка праця приваблює їх, якою мірою інтерес до про­фесії відповідає фізичним і психічним можливостям учня. Важ­ливо також вивчити ставлення кожного школяра до фізичної праці і людей праці, знати, хто впливає на духовне формування учня в сім'ї, поза школою, яку літературу учні читають, що вони розуміють під метою життя, які їх ідеали, прагнення.

Створити підростаючому поколінню можливість свідомо й вільно вибирати собі професію, що одночасно відповідала б по­требам суспільства й особливостям людини,— це завдання, ус­пішному розв'язанню якого має сприяти профорієнтаційна і профконсультаційна робота. Вона є невід'ємною частиною всієї системи виховання всебічно розвинених громадян сучасного суспільства, підготовки їх до життя, до праці.

Розподіл людей за професіями є соціальне явище, що визначається потребами суспільства. Правильно й те, що кожна нормальна людина може певною мірою опанувати будь-яку професію. Але ця міра може не задовольняти ні суспільство, ні саму людину. Є професії, що ставлять особливі вимоги до лю­дей, і не кожна людина може з ними успішно справитися. Відо­мо, що інтерес виховується, але, склавшись, він стає досить ста­лою рисою особистості. Тому тенденція недооцінювати роль ін­дивідуального фактора при виборі професії хибна. Не можна розглядати особистість тільки як об'єкт цього процесу і через це нехтувати спеціальною підготовчою роботою.

В Україні приділяється дуже мало часу на профорієнтацію учнів у 8-9 класах. Через скорочення навчальних годин скоротили і виклад матеріалу в навчальних закладах,а наслідком цього стало винесення теми профорієнтації у варіативну частину програми трудового навчання. Тому вчитель може і не надати цій темі достатньої уваги. А саме вчитель може допомогти учневі у виборі своєї майбутньої професії, бо багато дітей вбачають у вчителі авторитет,тому їм дуже важлива думка педагога.