52. Діяльність “Громади”, “Просвіти”, “Руської бесіди”, їхній вплив на українську літературу.

Під час революції 1905—1907 pp. в Україні поширюється діяльність «Просвіт», що видавали літературу українською мовою, читали лекції, відкривали бібліотеки. Діяльність «Просвіт» часто була пов´язана з національно-визвольною боротьбою. Головним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному й економічному напрямках. На початку 90-х pp. XIX ст. «Просвіта» почала відкривати власні читальні. Діяльність філій координувало головне відділення у Львові. Товариство видавало твори провідних українських письменників, шкільні підручники, популярні брошури, газети і журнали, літературно-наукові альманахи. Через друковані видання, читальні, широку мережу гуртків «Просвіта» несла в народні маси культуру, знання і національну свідомість і була важливим чинником консолідації галицьких українців.

Після реформи 1861 р. політичний рух у Східній Україні організаційно оформлюється у вигляді культурно-освітніх об'єднань – «Громад», що возникали в Києві, Чернігові, Харкові, Полтаві, Одесі та інших містах, а також у середовищі української інтелігенції Петербурга.Громади як одна з форм загальнодемократичного руху об'єднували навколо себе представників різних соціальних верств – від прогресивно налаштованих ліберальних поміщиків і чиновництва до різночинської інтелігенції. Серед активних діячів громад були М. Костомаров, П. Куліш, Л. Глібов, О. Кониський, М. Драгоманов, М. Старицький, М. Лисенко, С. Подолинський. Соціальна й ідейна диференціація та конфлікти, звичайно, не виключали й потужних, історично неперервних інтеграційних процесів усередині українського народу, які консолідували його в націю. Саме ті тенденції, що різною мірою й інтенсивністю виявлялися як у діяльності окремих партій і груп, так і подеколи в гострій полеміці між ними, загалом сприяли піднесенню національної самосвідомості народу, розвитку національної культури рідною мовою, забезпечували об'єктивну цілісність культурного процесу й становили підгрунтя опору шовіністичній асиміляційній політиці російського самодержавства та польської шляхти. Однією з основних сфер діяльності громад була організація культурно-освітньої, наукової та видавничої роботи, зокрема влаштування недільних шкіл для народу, створення підручників і популярних книжок.

«Руська Бесіда», перша і до 1918 року найповажніша українська громадсько-культурно-освітня організація на Буковині, заснована 26 січня 1869 року з ініціативи сп. Є. Гакмана, до 1918 року з централею у Чернівцях. Проіснувала до 1940 року. На початку задумана як клубне товариство інтеліґентів з метою «піднести товариське життя між русинами на Буковині». Перші 15 років в «Руській Бесіді» перевагу мали москвофіли. У 1870—1871 «Руська Бесіда» видавала журнал «Буковинская Зоря». Почавши з 1880 р., на провінції почали поставати низові клітини «Руської Бесіди», так звані читальні, які провадили національно-культурну діяльність. Зміни в «Руській Бесіді» відбулись 1884 р., коли народовці перебрали керівництво, а 1889 р. «Руська Бесіда» перетворилася на громадсько-освітню організацію, що своїм завданням мала «ширити просвіту і піднести добробут руського народу на Буковині». «Руська Бесіда» стала буковинським відповідником «Просвіти» в Галичині. Разом з тим «Руська Бесіда» була триступеневою організацією: з централею, філіями. Після перемоги народовців особливу увагу звернено на видавничу діяльність. З ініціативи і під фірмою «Руської Бесіди» з 1885 р. у Чернівцях виходили: найбільша буковинська газета «Буковина» і популярні місячні книжечки: «Бібліотека для молодежи, селян і міщанства» (1885—1894; 120 чисел), «Ластівка» (1894—1996), «Читальня» (1911—1914), «Буковинський Православний Календар» (1874—1918) та окремі книги і підручники. До 1918 р. «Руська Бесіда» видала 270 періодичних і неперіодичних книжкових видань.«Руська Бесіда» була ініціатором заснування громадсько-культурних організацій «Міщанська Читальня» (1880 р.); з драматичної секції «Руської Бесіди» створилося Руське Драматично-Літературне Товариство (1884 р.), «Народний Дім» (1884 р.), «Руська (згодом Українська) Школа» (1887 р.), «Буковинський Вояк» (1895 р.), «Руська Каса» (1896 р.), «Жіноча Громада» (1906 р.) та багато інших. Ці спеціалізовані організації перебрали на себе частину громодсько-культурних обов'язків «Руської Бесіди», а материнська організація опікувалася філіями і читальнями. Заходами «Руської Бесіди» при Чернівецькому університеті 1875 р. створено кафедру української мови і літератури на філософському факультеті і 1899 р. кафедру практичного богословія. Після 1918 рум. влада заборонила діяльність читалень, а важливіші завдання «Руської Бесіди» перебрали товариства «Народний Дім» і «Українська Школа» у Чернівцях. По окупації Буковини радянськими військами 1940 р. «Руська Бесіда», як і всі інші українські організації, була заборонена.