10. І. Котляревський і декабристи.

До справи декабристів Котляревського офіційно не притягали, але в «Алфавіті» декабристів його згадано: «Котляревський. Малоросійський дворянин». Матвій Му-равйов-Апостол назвав його в числі членів Малоросійського товариства. Але після розшуку комісії виявилось, що товариства цього ніколи не було, а тому покази про Котляревського залишено без уваги»68. Довідка ця не зовсім точна. М. Муравйов-Апостол на допиті (22 січня 1826 року) у поясненнях, написаних французькою мовою, назвав Котляревського не серед членів Малоросійського товариства, а серед членів Полтавської масонської ложі. Зокрема слід відзначити близькість українського поета до декабриста М.М.Новикова, який служив управителем канцелярії полтавського генерал-губернатора. Один із організаторів товариства “Союз благоденства”, палкий прихильник республіканського ладу, М.М.Новиков увів Котляревського в засновану ним масонську ложу “Любов до істини”, очевидно, підготовляючи його до вступу в товариство. Поруч з Пестелем, Рилєєвим, Муравйовим-Апостолом, Бестужевим-Рюміним М.М.Новиков був одним із видатних діячів декабристського руху, і його, коли б не передчасна смерть у 1822 році, напевно, теж не минула б найсуворіша кара царя. Невідомо, наскільки глибоко розкрив Новиков перед Котляревським мету й завдання декабристів, як поставився письменник до їх програми, але і характер громадської діяльності і творчість Котляревського свідчать про те, що ідеї дворянських революціонерів були йому не чужими. Знаменним є й те, що українського письменника у 1821 р. було обрано почесним членом “Вільного товариства любителів російської словесності”, в якому на той час керівну роль відігравали поети-декабристи і літератори, ідейно близькі до них – Ф.Глінка, К.Рилєєв, М.Бестужев, О.Бестужев, М.Гнєдич, А.Корнілович. Звичайно, вплив ідей декабризму відбився на творчості Котляревського (це виявилося у щирій симпатії до простих людей, в засудженні жорстокості кріпосників, у викритті зловживань чиновників тощо), проте не можна твердити, що письменник стояв за революційний характер оновлення суспільства. У своїх суспільно-політичних поглядах він залишався на позиціях поміркованого просвітительства, надіючись на мирне розв’язання соціальних суперечностей.

11. Драматичні твори і. Котляревського.

П'єса «Наталка Полтавка» - це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого є «праматір'ю українського народного театру». Вона була написана у 1819 році, але майже два десятиліття не друкувалася і поширювалася серед народу у рукописному вигляді. Найдавніший і найавторитетніший список, що зберігся, 1821 року. Вперше «Наталка Полтавка» була поставлена 1819 року в Полтаві за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна.З цього часу починається сценічне життя безсмертної «української опери на дві дії», як назвав її сам автор.21 січня 1921 року «Наталка Полтавка» вперше була поставлена у Харківському театрі. Не було дозволу цензурного комітету, але письменник Г.Квітка-Основ'яненка навчив акторів, як перехитрити начальство: заявити старовинну виставу, а потім послатися на хворобу котрогось з акторів і попросити дозволу поставити «Наталку Полтавку». Так і зробили. Наталку грала Пряженківська, виборного - М.Щепкін.Вперше надрукована п'єса була відомим філологом-славістом Ізмаїлом Срезневським 1838 року в «Украинском сборнике». У п'єсах «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» Котляревський висловив просвітительські ідеї, тим самим поклавши початок українській драматургії та українському театрові. У цих творах автор змальовує простих людей, доводить, що вони гідні поваги і наслідування. Тому і «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» є реалістичними, високохудожніми шедеврами, що ввійшли назавжди до репертуару національного театру. В образі Наталки письменник уперше в українській літературі показав правдивий багатогранний характер. Це дівчина із села, яка вміє захистити свою гідність, уміє боротися за своє щастя. Цікавим є та деталь, що автор насичує п'єсу народними піснями, прислів'ями і приказками. Але частину їх створює сам, і майже неможливо відрізнити пісні Котляревського від народних, настільки вони подібні і за мовою, і за стилем. У п'єсі «Москаль-чарівник» письменник використав народний анекдот про невірну жінку, але надав новий зміст темі та образам. Головна героїня Тетяна — селянка, яка не вміє лицемірити; вона чесна людина і морально чиста. Своїм твором Котляревський показує, що аморальність іде від панівного класу. Так, чиновник-писарчук Финтик з презирством говорить про простий люд, цурається своєї бідної матері, заводить любовні інтриги. Саме риси реалізму, народності, гумор, пісні, жива мова і забезпечили цим двом п'єсам успіх і популярність на сцені, а Котляревському славу і визнання.