58. “Чорна рада” п. Куліша – перший соціально-історичний роман в прозі нової української літератури.

Чо́рна ра́да — перший соціально-історичний  україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем 1846 року. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події — чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року, це найдовершеніший прозовий твір П. Куліша. Першу його редакцію автор написав українською мовою у 1845-1869 роках. Однак через процес над учасниками Кирило-Мефодіївського товариства опублікувати твір не вдалося. 1850 року П. Куліш створив другу редакцію роману українською мовою і опублікував його у журналі «Русская беседа» у власному перекладі російською мовою. 1857 року в Петербурзі роман вийшов окремими виданнями українською та російською мовами. Звернення П. Куліша до історії рідного народу не випадкове. Ідеї національного відродження і народності, що панували серед патріотично настроєної української інтелігенції, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорі. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого, зокрема до життя і проблем українського козацтва. На тлі реальних подій та ситуацій, в яких беруть участь історичні особи, автор малює події, обставини, ситуації, дійових осіб, створених його поетичною уявою. Історичною основою «Чорної ради» є події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року. Боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького стала гострою, як ніколи до того. Від різних соціальних груп висунутими на гетьманство були Павло Тетеря, Яким Сомко та Іван Брю-ховецький. Отже, претендентів було троє, а булава одна. На Чорній раді гетьманом було обрано Брюховецького, який підступно завоював прихильність низів, хоч насправді зневажав їх. Перемігши своїх конкурентів, Брюховецький скарав Сомка та його прибічників на горло. Матеріал для свого роману Куліш брав з багатьох джерел: «Истории Ма-лоросии» М. Маркевича, «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабян-ки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину. Із цими творами він знайомився не тільки читаючи численні вже тоді збірники, а й слухаючи розповіді безпосередньо з уст народу. Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соціальних груп тогочасного суспільства. Створюючи образи представників різних прошарків суспільства, автор застосував засоби і реалістичного, і романтичного методів. Окремі персонажі наділені надприродними вміннями й силою, тож деякі події та ситуації позначені фантастикою. Роман «Чорна рада» є своєрідною енциклопедією українського життя XVII століття. Незрідка національний характер у романі — це органічна єдність протилежностей. Роман «Чорна рада» був першим романом в українській літературі і відіграв велику роль у розвитку української романістики, був школою для прозаїків утому, як будувати захоплюючий сюжет, як створювати романтичні образи, як майстерно компонувати, як відтворити живий колорит епохи. У романі простежуються дві сюжетні лінії — соціальна та любовна. Всі дійові особи (історичні й вигадані різко поділяються на дві групи: прибічники Сомка й прибічники Брюховецького). На мові роману позначився вплив використаних автором джерел. Стиль козацьких літописів виразно відчувається у кульмінаційному епізоді (чорна рада). Авторський текст і мова персонажів рясніють барвистими прислів’ями, приказками, жартівливими висловами уривками з пісень та дум.