- •Роль і.П.Котляревського у розвитку української літератури.
- •Т.Шевченко, м.Вороний і о.Білецький про і.Котляревського.
- •Ідейна основа поеми і.Котляревського «Енеїда».
- •5. Де і як автор енеїди висловлює свої погляди письменника-громадянина?
- •6. Схарактеризуйте жіночі образи поеми «Енеїда».
- •8. Історія видання «Енеїди» і.Котляревського.
- •9. І.Котляревський і Перша вітчизняна війна 1812 р.
- •10. І. Котляревський і декабристи.
- •11. Драматичні твори і. Котляревського.
- •12.Проблематика п’єси «Наталка Полтавка»
- •13.Котляревський і Щепкін
- •14.Харківська школа романтиків(виникнення)
- •15.Левко Боровиковський
- •16. Микола Костомаров
- •17. Віктор Забіла та Михайло Петренко
- •18. Еволюція творчості т. Шевченка від 30-х до 60-х рр. XIX ст.
- •19. "Кобзар" т. Шевченка, виданий 1840 р. Історія видання.
- •20. "Катерина" – соціальна поема т. Шевченка про трагедію жінки.
- •21. "Конотопська відьма" г. Квітки-Основ’яненка – художнє трактування національних міфологем.
- •23.Актуальність інвективи "Кавказ" т. Шевченка.
- •24. Байкарство є. Гребінки та п. Гулака-Артемовського.
- •25. Біблійні мотиви у поезії т. Шевченка.
- •27. Джерела античної та барокової традицій у поемі Котляревського енеїда. Віднаходження переспективного напряму в українській літературі.
- •28.Заснування українського театру нового типу: « Наталка Полтавка» та «Москаль – чарівник»п. Котляревського.
- •29. Значення діяльності Руської трійці в українській літературі та культурі і пол. Хіх ст. (м. Шашкевич, я. Головацький, і. Вагилевич).
- •31. Історична та художня правда поеми т. Шевченка "Гайдамаки". – Книжка
- •33Лірика а. Метлинського (Могили) та м. Костомарова (Галки).
- •34. Лірика Боровиковського.
- •35. Народницька концепція нової української літератури. ( книжка)
- •36. Організаторська діяльність є. Гребінки та г. Квітки-Основ’яненка для розширення можливостей нової української літератури.
- •41. Російськомовна проза т. Шевченка (на вибір).
- •51. Народницькі імперативи в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •43. Стильові тенденції раннього етапу нової української літератури.
- •44 Творчість т. Шевченка останніх років життя
- •45 Творчість т. Шевченка періоду "Трьох літ".
- •46 Творчість т. Шевченка періоду заслання.
- •48 Характеристика естетичної платформи Харківської школи романтиків (і. Срезневський, л. Боровиковський, а. Метлинський, м. Костомаров, м. Петренко, в. Забіла та ін.). Аналіз поезій
- •52. Діяльність “Громади”, “Просвіти”, “Руської бесіди”, їхній вплив на українську літературу.
- •53. Українська періодика іі пол. Хіх ст., її зв’язок з художньою літературою.
- •55. Співіснування реалізму та романтизму в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •56. Поезія п. Куліша від зб. “Досвідки” до зб. “Хуторна поезія” і “Дзвін”.
- •57. Мала проза п. Куліша – поєднання етнографічного реалізму з аналітичним.
- •58. “Чорна рада” п. Куліша – перший соціально-історичний роман в прозі нової української літератури.
- •59. Побутові мотиви оповідань о. Стороженка.
- •60. «Марко проклятий» о. Стороженка – заснування «химерної прози» в укр. Літ.-рі
- •61. Поезія пошевченківської доби, спроба вивільнення її з-під впливу лірики т. Шевченка.
- •62. Жанрові пошуки с. Руданського.
- •63. Ліризація байки л. Глібова.
- •64. Соціальна заангажованість віршів п. Грабовського, і. Манжури та ін.
- •65. Творчість “непрівітаного співця” я. Щоголева
- •66. Еволюція ю. Федьковича як поета.
- •67. Романтизація гуцулів у прозі ю. Федьковича (“Люба-згуба”, “Серце не повчити”, “Три як рідні брати” тощо).
- •68. “Люборацькі” а. Свидницького – перший в українській літературі соціально-психологічний роман.
- •69. Ганна Барвінок – представниця соціальної, етнографічно-побутової прози.
- •70. Антикріпосницька спрямованість “Народних оповідань” Марка Вовчка.
- •71. Бунтарські мотиви соціально-психологічної повісті Марка Вовчка “Інститутка”.
- •74. Російськомовна проза Марка Вовчка
- •75. Повість “Товаришки” Олени Пчілки – перші паростки феміністичної прози в українській літературі.
- •77. Художній аналіз руїни української сім’ї в романі а. Свидницького “Люборацькі”.
- •78. Історична правда та ідеал українства у романі Куліша Чорна рада.
- •79. «Основа» - перший україномовний журнал у 19 ст.
- •80. Народноцентрична основа нової укр. Літ-ри
- •81. Суперечливість естетичних та суспільно-політичних поглядів Куліша
31. Історична та художня правда поеми т. Шевченка "Гайдамаки". – Книжка
Героїзм і мучеництво вільнолюбного народу й стали головними рисами Шевченкового образу України, його національного міфу, який творився поетом уже в ранній ліриці та історичних поемах.
Народні перекази й пісні були основним джерелом романтичної героїко-історичної епопеї «Гайдамаки», присвячної Коліївщині (1768) – антифеодальному повстанню на Правоборежній Україні проти польської шляхти (використав поет також історичні праці й художні твори українських, російських і польських істориків та письменників про Коліївщину). В умовах кріпосницької Росії поема, в якій возвеличувалося народне повстання проти соціального, національного й релігійного гноблення, сприймалося як політичний твір.
Своєрідність художнього історизму твору визначається завданням змалювати епічний розмах подій і здійснюється шляхом романтичної гіперболізації масштабу подій: мікрочас подій (кілька діб) охоплює макропростір („всю Україну“), змальований широкими панорамними пейзажами.
Причому обидві фабульні лінії твору (романічна й епічна, подійна) злиті в одну велику подію, - таке поглинення індивідуального громадським притаманне саме фольклорному часові (М. Бахтін). Фольклорні уявлення, де життя людини ще не відокремлене від життя природи, лежать в основі образності твору – розгорнутих метафор бою й бенкету, крові й посіву, кари й вечері, смерті й гулянки, в основі персоніфікації предметів і явищ природи, психологічної єдності героя з природою. Поема пройнята пафосом визвольної боротьби; вона містить алюзії, що допомагали читачеві усвідомити її сучасний соціально-політичний підтекст.
32. Культурний контекст та передумови виникнення нової української літератури.
Нова українська література — період в історії української літератури,
що охоплює 19 століття і характеризується становленням нової, ближчої і
зрозумілішої для народу літератури. е
Виділяють чотири періоди розвитку нової української літератури:
Кінець VIII -30 р. ХІХ ст – розвивається просвітительский реалізм,
сентименталізм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози та драми.
Саме цей період розвитку літературною української мови.
1840-60-ті роки ХІХ ст. – розвивається реалізм. З’являється Шевченко зі
своїми творами. Зародження літературної критики (П.Куліш)
1870-90-ті роки ХІХ ст. – зародження натуралізму. З’являється
журналістика і публіцистика.
Кінець ХІХ – початок ХХ – процвітає модернізм.
Передумови розвитку нової літератури Кінець 18 - початок 19 століття - час, коли завершується процес ліквідації будь-яких ознак державності України. Після запровадження кріпацтва, знищення освіти в Україні, заборони українського "Букваря", запровадження російської мови у навчальних закладах Розвиток української літератури і мистецтва Друга половина 50-х рр. стала поворотним пунктом у новітній історії літератури, кіно, живопису, інших видів мистецтва. Розриваючи сталінські ідеологічні пута, митці поверталися до осмислення і відображення загальнолюдських цінностей та ідеалів, до реальної людини з її багатогранними інтересами, запитами. Можливість мати власну, а не сформульовану в кабінетах чиновників від культури думку сприяла духовному розкріпаченню митців. Саме у цей час починається “новітнє українське” відродження. У літературу і мистецтво приходить блискуче, талановите покоління “шістдесятників”. “Шістдесятництво” – прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму. Найактивніше і найширше у цьому русі брала участь творча інтелігенція, зокрема письменники, певною мірою художники, вчителі тощо. Вони виступали проти русифікації, ущемлення демократії, прав людини, нерівності в становищі республік, жорстокості суворо централізованої тоталітарної системи, недотримання існуючої Конституції, за свободу в питаннях художньої творчості. Це в кінцевому рахунку був опозиційний рух проти існуючої державності влади та характеру її діяльності.