- •Роль і.П.Котляревського у розвитку української літератури.
- •Т.Шевченко, м.Вороний і о.Білецький про і.Котляревського.
- •Ідейна основа поеми і.Котляревського «Енеїда».
- •5. Де і як автор енеїди висловлює свої погляди письменника-громадянина?
- •6. Схарактеризуйте жіночі образи поеми «Енеїда».
- •8. Історія видання «Енеїди» і.Котляревського.
- •9. І.Котляревський і Перша вітчизняна війна 1812 р.
- •10. І. Котляревський і декабристи.
- •11. Драматичні твори і. Котляревського.
- •12.Проблематика п’єси «Наталка Полтавка»
- •13.Котляревський і Щепкін
- •14.Харківська школа романтиків(виникнення)
- •15.Левко Боровиковський
- •16. Микола Костомаров
- •17. Віктор Забіла та Михайло Петренко
- •18. Еволюція творчості т. Шевченка від 30-х до 60-х рр. XIX ст.
- •19. "Кобзар" т. Шевченка, виданий 1840 р. Історія видання.
- •20. "Катерина" – соціальна поема т. Шевченка про трагедію жінки.
- •21. "Конотопська відьма" г. Квітки-Основ’яненка – художнє трактування національних міфологем.
- •23.Актуальність інвективи "Кавказ" т. Шевченка.
- •24. Байкарство є. Гребінки та п. Гулака-Артемовського.
- •25. Біблійні мотиви у поезії т. Шевченка.
- •27. Джерела античної та барокової традицій у поемі Котляревського енеїда. Віднаходження переспективного напряму в українській літературі.
- •28.Заснування українського театру нового типу: « Наталка Полтавка» та «Москаль – чарівник»п. Котляревського.
- •29. Значення діяльності Руської трійці в українській літературі та культурі і пол. Хіх ст. (м. Шашкевич, я. Головацький, і. Вагилевич).
- •31. Історична та художня правда поеми т. Шевченка "Гайдамаки". – Книжка
- •33Лірика а. Метлинського (Могили) та м. Костомарова (Галки).
- •34. Лірика Боровиковського.
- •35. Народницька концепція нової української літератури. ( книжка)
- •36. Організаторська діяльність є. Гребінки та г. Квітки-Основ’яненка для розширення можливостей нової української літератури.
- •41. Російськомовна проза т. Шевченка (на вибір).
- •51. Народницькі імперативи в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •43. Стильові тенденції раннього етапу нової української літератури.
- •44 Творчість т. Шевченка останніх років життя
- •45 Творчість т. Шевченка періоду "Трьох літ".
- •46 Творчість т. Шевченка періоду заслання.
- •48 Характеристика естетичної платформи Харківської школи романтиків (і. Срезневський, л. Боровиковський, а. Метлинський, м. Костомаров, м. Петренко, в. Забіла та ін.). Аналіз поезій
- •52. Діяльність “Громади”, “Просвіти”, “Руської бесіди”, їхній вплив на українську літературу.
- •53. Українська періодика іі пол. Хіх ст., її зв’язок з художньою літературою.
- •55. Співіснування реалізму та романтизму в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •56. Поезія п. Куліша від зб. “Досвідки” до зб. “Хуторна поезія” і “Дзвін”.
- •57. Мала проза п. Куліша – поєднання етнографічного реалізму з аналітичним.
- •58. “Чорна рада” п. Куліша – перший соціально-історичний роман в прозі нової української літератури.
- •59. Побутові мотиви оповідань о. Стороженка.
- •60. «Марко проклятий» о. Стороженка – заснування «химерної прози» в укр. Літ.-рі
- •61. Поезія пошевченківської доби, спроба вивільнення її з-під впливу лірики т. Шевченка.
- •62. Жанрові пошуки с. Руданського.
- •63. Ліризація байки л. Глібова.
- •64. Соціальна заангажованість віршів п. Грабовського, і. Манжури та ін.
- •65. Творчість “непрівітаного співця” я. Щоголева
- •66. Еволюція ю. Федьковича як поета.
- •67. Романтизація гуцулів у прозі ю. Федьковича (“Люба-згуба”, “Серце не повчити”, “Три як рідні брати” тощо).
- •68. “Люборацькі” а. Свидницького – перший в українській літературі соціально-психологічний роман.
- •69. Ганна Барвінок – представниця соціальної, етнографічно-побутової прози.
- •70. Антикріпосницька спрямованість “Народних оповідань” Марка Вовчка.
- •71. Бунтарські мотиви соціально-психологічної повісті Марка Вовчка “Інститутка”.
- •74. Російськомовна проза Марка Вовчка
- •75. Повість “Товаришки” Олени Пчілки – перші паростки феміністичної прози в українській літературі.
- •77. Художній аналіз руїни української сім’ї в романі а. Свидницького “Люборацькі”.
- •78. Історична правда та ідеал українства у романі Куліша Чорна рада.
- •79. «Основа» - перший україномовний журнал у 19 ст.
- •80. Народноцентрична основа нової укр. Літ-ри
- •81. Суперечливість естетичних та суспільно-політичних поглядів Куліша
67. Романтизація гуцулів у прозі ю. Федьковича (“Люба-згуба”, “Серце не повчити”, “Три як рідні брати” тощо).
Велике історико-літературне й пізнавально-естетичне значення мають
прозові твори Ю.Федьковича. Їх у спадщині письменника понад шістдесят.Основний жанр його прози – оповідання, яке має кілька різновидів:етнографічно-побутове, казково-легендарне та ін.Проза Ю.Федьковича сповнена життєвої енергії, духовної краси, самобутніх образів. Вона переконливо розкривала волелюбні риси представників
народу, їхній характер, чесність, правдивість, почуття поваги до інших людей. Проза Ю. Федьковича сповнена життєвої енергії, духовної краси,
самобутніх образів з народу; вона переконливо розкриває волелюбні риси
їхнього характеру, чесність, правдивість, почуття поваги до інших людей. Повість «Три як рідні брати» була схвально оцінена як критиками, так і пересічними читачами, бо у ній письменник реалістично змальовує і важкість жовнірського життя, і красу людських душ.
У повісті йдеться про життя українців Івана Шовканюка, Якова Нестерюка, німця Тоній Тайвера та словака Бая. Напевне, головні герої не уникли б трагічної долі, якби не врятувалися справжньою чоловічою дружбою, здатністю до самопожертви. Словак Бая зголосився прослужити зайвий рік, аби Іван пішов у відпустку, Тайвер урятував Іванові життя, а Яків сплатив його борги. Згодом вони дійсно стали як брати, гуртом змагаючись проти несправедливості світу та життєвих труднощів. Колись я читав про побратимство серед козаків, коли двоє друзів оголошували себе братами — настільки міцною була їхня дружба, — і дійсно, всі вважали їх братами. Хоча герої повісті і не є козаками, проте, як нацмене, давня традиція побратимства виринула з пам'яті роду, з най-благородніших куточків їхніх душ... Ця повість нагадала мені народні перекази про друзів, які виручають один одного з біди, хіба що Ю. Федькович майстерно розкрив психологію своїх персонажів, зробивши їх не образами-символами, не образами-схемами (як це часто буває в народній творчості), а живими, справжніми, яскравими. Автор майстерно поєднав типовість образів з глибокою психологічністю твори. Образи головних героїв нагадують нам героїв фольклорних творів: Вони ніколи не залишаються байдужими до горя і невдач своїх друзів, готові прийти на допомогу. Всі вони мужні, сміливі, їх не лякають труднощі і невдачі. Автор намагався зобразити життя жовнірів, не ідеалізуючи еіх і не приховуючи труднощів цьому житті. І поруч з цим він зобразив справжню дружбу і взаємодопомогу, він підкреслив, що ситуації, зображені в повісті, трапляються з багатьма жовнірами. І ці ситуації поширені: саме вони часто призводять до трагедії всеї життя жовніра. З повісті ми дізнаємося багато нового про цю історичну та соціальної сторони життя нашого народу. Твір вчить нас самопожертви, любові до своїх друзів. Повість Ю. Федьковича «Три як рідний брат» - дуже захоплююча, життєстверджуюча і глибоко повчальна. У 1863 р. у львівському тижневику «Вечерниці» (ідея його заснування належала Федьковичу) вміщено перші його українські оповідання — «Люба — згуба», «Серце не навчити». Першу повість "Люба-згуба" Ю. Федькович написав ще на військовій службі. Вона була народжена тугою письменника за рідним краєм, мальовничим і принадним, з одухотвореними, щирими і вольовими людьми, що можуть зломитися, але ніколи не зігнуться. Звідси бере свої корені той максималізм автора, з яким він змальовує характери й обставини. Письменник схилявся перед чистотою сердець і волелюбством своїх земляків, опоетизував їх непримиренність до зла і кривди: "У нас справа швидка: з креса та в груди — за димом не видко, за громом не вчуєш". Тему для твору письменникові підказало саме життя. Два брати, Ілаш та Василь, палко покохали красуню Калину. Дівчина надала перевагу Ілашеві. Василь дуже страждав і, неспроможний дати ради серцю, вбив на весіллі брата і себе. З туги за Василем вмирає дівчина Марія. Розповідаючи трагічну історію кохання, Ю. Федькович не обмежується тільки любовною проблематикою. Розширюючи зміст свого твору, він засуджує тих, хто принижував простих людей, позбавляв їх здатності глибоко переживати, любити, страждати, вирішувати свої долі. З подібних позицій розробляв Федькович тему кохання в таких творах, як "Серце не навчити", "Хто винен?"