- •Роль і.П.Котляревського у розвитку української літератури.
- •Т.Шевченко, м.Вороний і о.Білецький про і.Котляревського.
- •Ідейна основа поеми і.Котляревського «Енеїда».
- •5. Де і як автор енеїди висловлює свої погляди письменника-громадянина?
- •6. Схарактеризуйте жіночі образи поеми «Енеїда».
- •8. Історія видання «Енеїди» і.Котляревського.
- •9. І.Котляревський і Перша вітчизняна війна 1812 р.
- •10. І. Котляревський і декабристи.
- •11. Драматичні твори і. Котляревського.
- •12.Проблематика п’єси «Наталка Полтавка»
- •13.Котляревський і Щепкін
- •14.Харківська школа романтиків(виникнення)
- •15.Левко Боровиковський
- •16. Микола Костомаров
- •17. Віктор Забіла та Михайло Петренко
- •18. Еволюція творчості т. Шевченка від 30-х до 60-х рр. XIX ст.
- •19. "Кобзар" т. Шевченка, виданий 1840 р. Історія видання.
- •20. "Катерина" – соціальна поема т. Шевченка про трагедію жінки.
- •21. "Конотопська відьма" г. Квітки-Основ’яненка – художнє трактування національних міфологем.
- •23.Актуальність інвективи "Кавказ" т. Шевченка.
- •24. Байкарство є. Гребінки та п. Гулака-Артемовського.
- •25. Біблійні мотиви у поезії т. Шевченка.
- •27. Джерела античної та барокової традицій у поемі Котляревського енеїда. Віднаходження переспективного напряму в українській літературі.
- •28.Заснування українського театру нового типу: « Наталка Полтавка» та «Москаль – чарівник»п. Котляревського.
- •29. Значення діяльності Руської трійці в українській літературі та культурі і пол. Хіх ст. (м. Шашкевич, я. Головацький, і. Вагилевич).
- •31. Історична та художня правда поеми т. Шевченка "Гайдамаки". – Книжка
- •33Лірика а. Метлинського (Могили) та м. Костомарова (Галки).
- •34. Лірика Боровиковського.
- •35. Народницька концепція нової української літератури. ( книжка)
- •36. Організаторська діяльність є. Гребінки та г. Квітки-Основ’яненка для розширення можливостей нової української літератури.
- •41. Російськомовна проза т. Шевченка (на вибір).
- •51. Народницькі імперативи в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •43. Стильові тенденції раннього етапу нової української літератури.
- •44 Творчість т. Шевченка останніх років життя
- •45 Творчість т. Шевченка періоду "Трьох літ".
- •46 Творчість т. Шевченка періоду заслання.
- •48 Характеристика естетичної платформи Харківської школи романтиків (і. Срезневський, л. Боровиковський, а. Метлинський, м. Костомаров, м. Петренко, в. Забіла та ін.). Аналіз поезій
- •52. Діяльність “Громади”, “Просвіти”, “Руської бесіди”, їхній вплив на українську літературу.
- •53. Українська періодика іі пол. Хіх ст., її зв’язок з художньою літературою.
- •55. Співіснування реалізму та романтизму в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •56. Поезія п. Куліша від зб. “Досвідки” до зб. “Хуторна поезія” і “Дзвін”.
- •57. Мала проза п. Куліша – поєднання етнографічного реалізму з аналітичним.
- •58. “Чорна рада” п. Куліша – перший соціально-історичний роман в прозі нової української літератури.
- •59. Побутові мотиви оповідань о. Стороженка.
- •60. «Марко проклятий» о. Стороженка – заснування «химерної прози» в укр. Літ.-рі
- •61. Поезія пошевченківської доби, спроба вивільнення її з-під впливу лірики т. Шевченка.
- •62. Жанрові пошуки с. Руданського.
- •63. Ліризація байки л. Глібова.
- •64. Соціальна заангажованість віршів п. Грабовського, і. Манжури та ін.
- •65. Творчість “непрівітаного співця” я. Щоголева
- •66. Еволюція ю. Федьковича як поета.
- •67. Романтизація гуцулів у прозі ю. Федьковича (“Люба-згуба”, “Серце не повчити”, “Три як рідні брати” тощо).
- •68. “Люборацькі” а. Свидницького – перший в українській літературі соціально-психологічний роман.
- •69. Ганна Барвінок – представниця соціальної, етнографічно-побутової прози.
- •70. Антикріпосницька спрямованість “Народних оповідань” Марка Вовчка.
- •71. Бунтарські мотиви соціально-психологічної повісті Марка Вовчка “Інститутка”.
- •74. Російськомовна проза Марка Вовчка
- •75. Повість “Товаришки” Олени Пчілки – перші паростки феміністичної прози в українській літературі.
- •77. Художній аналіз руїни української сім’ї в романі а. Свидницького “Люборацькі”.
- •78. Історична правда та ідеал українства у романі Куліша Чорна рада.
- •79. «Основа» - перший україномовний журнал у 19 ст.
- •80. Народноцентрична основа нової укр. Літ-ри
- •81. Суперечливість естетичних та суспільно-політичних поглядів Куліша
70. Антикріпосницька спрямованість “Народних оповідань” Марка Вовчка.
Реалістичні твори Марка Вовчка звучали як безкомпромісний вирок кріпосництву. Початок літературної діяльності Марка Вовчка припадає на середину 50-х років, коли вона жила в Немирові. Перебування у навколишніх селах з метою запису народних пісень, приказок, легенд не тільки відкрило очі молодій дослідниці на багатство поетичного генія українського народу, а й допомогло їй глибоко відчути всю несправедливість феодально-кріпосницької системи. «Марія Маркович скрізь і всюди натрапляла на страхітливі картини поміщицької сваволі, нелюдських знущань панів над кріпаками. Бачила вона також і те, що селяни не тільки тяжко страждають, а й виявляють протест проти гніту, розуміла, що здорового, творчого духу народу не задушити, що у волелюбних серцях зріє палке прагнення жити по-людському.
Безпосередні враження від життя закріпаченого селянства, прагнення розповісти про трагедію уярмлених панщиною людей, висловити гнівний протест проти кріпосницької неволі - ось ті головні стимули, які змусили Марію Марко-вич взятися за перо». Протягом 1856-1857 рр. вона написала дванадцять оповідань з життя українського селянства і за порадою О. В. Марковича надіслала їх П. Кулішеві у Петербург. У грудні 1857 р. (на титульній сторінці рік видання позначено 1858) з петербурзької друкарні Куліша вийшла невеличка книжечка під назвою «Народні оповідання», підписана прибраним ім’ям Марко Вовчок. Глибокі змістом, сильні емоційною схвильованістю, талановито викінчені як твори мистецтва «Народні оповідання» знаменували собою дальший крок у розвитку критичного реалізму в українській літературі.
Збірка складалася з одинадцяти оповідань: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панськаволя» (пізніша назва- «Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, ляше!» (пізніша назва - «Отець Андрій»), «Максим Тримач», «Данило Гурч». Марко Вовчок оспівує в дусі народних ліричних пісень та повір’їв здійснення дівочої мрії про родинне щастя, ідеалу долі жінки-селянки, який у збірці «Народні оповідання» різко контрастує з реальною трагічною долею героїнь-кріпачок з оповідань «Горпина», «Одарка», «Козачка». Ідилічним принципом картинності користується письменниця в інших оповіданнях: у деяких з них створюються ідилічні початки для контрасту з трагічними закінченнями («Чумак»). Марко Вовчок, що виступила в літературі саме в розпалі боротьби за ліквідацію кріпосництва, по-новому поставила і розв’язала традиційну селянську тему. Новаторство «Народних оповідань» полягало в тому, що письменниця йшла своїми самобутніми шляхами не тільки у відборі, узагальненні, ідейному трактуванні життєвого матеріалу, а й у художній його організації (форма викладу, особливості композиції, прийоми творення образів, фольклорно-розмовна основа стилю). Однією з центральних тем «Народних оповідань» є життя кріпаків, зокрема, страдницька доля жінки-кріпачки. Використовуючи досвід сентиментально-реалістичної літератури у відтворенні внутрішнього світу персонажів, Марко Вовчок у зображенні героїні-се-лянки виходила насамперед з положення про непримиренну класову позицію кріпака щодо кріпосника. Слідом за Шевченком письменниця розгортає сюжети й образи гостросоціального, антикріпосницького наповнення, що відзначаються великою емоційною наснаженістю і спрямованістю на радикальні суспільні зміни.