Тема 4 стратегічне управління інноваційною діяльністю

1. Цілі і завдання стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємства.

Стратегічне управління інноваційною діяльністю – це процес, що передбачає глобальні зміни в економічному середовищі підприємства, пов’язаний із пошуком і реалізацією крупномасштабних рішень, що забезпечують його виживання і стійкість розвитку за рахунок виявлених майбутніх факторів успіху.

Інноваційна стратегія визначає цілі інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення і джерел залучення цих засобів. Стратегічна інноваційна ціль орієнтована на вирішення певної проблеми, пов’язаної із ринком, чи із принциповим питанням виживання підприємства.

Існують наступні рівні стратегічних цілей:

1. Цілі підприємства в цілому – очікуваний стан підприємства виражений у відповідних кількісних і якісних показниках.

2. Цілі стратегічних господарських одиниць – цільові орієнтири для окремих стратегічних суб’єктів господарювання.

3. Цілі функціональних сфер діяльності – директивні завдання для функціональних підрозділів підприємства, які закладаються в основу розробки стратегій, планів заходів і програм в цих сферах і підрозділах.

За характером взаємодії інноваційні стратегії поділяють на: 1) захисну; 2) наступальну.

Спільними завданнями стратегічного управління інноваційною діяльністю на підприємстві є:

1. Якими продуктами (послугами) і на яких ринках повинно розвивати свою активність підприємство у перспективі, враховуючи обмеження зі сторони зовнішнього середовища;

2. Завдяки яких нововведень, якими методами (програми, проекти) будуть досягнуті стратегічні цілі;

3. В яких масштабах і з яких джерел будуть виділені ресурси під стратегічні цілі;

4. В рамках яких організаційних форм відбуватиметься інноваційний процес на підприємстві;

5. Яким стилем управління, з яким складом працівників і за допомогою якого інструментарію слід забезпечити регулювання та контроль за стратегічним інноваційним процесом.

2. Стратегічне планування інноваційних процесів.

Стратегічне планування – це процес, в якому раціональний аналіз існуючої ситуації і майбутніх можливостей веде до реалізації довготермінових цілей.

Порядок розробки інноваційної стратегії:

1. Стратегічний діагноз (оцінка ситуації на ранній стадії);

2. Стратегічний аналіз (визначення стратегічних господарських одиниць, стратегічних зон; аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища);

3. Формулювання стратегії (вибір стратегічного напряму; розробка програми);

4. Оцінка програми (економічна, соціальна та екологічна оцінка ефективності програми);

5. Реалізація стратегії (визначення критеріїв із врахуванням встановлених цілей;, організаційної структури та засобів управління));

6. Стратегічний контроль (контроль за реалізацією програми).

3. Методи стратегічного управління інноваціями.

Стратегічне управління інноваційним процесом здійснюється за допомогою програмно-цільового методу, який орієнтує на досягнення визначених цілей якоїсь однієї крупномасштабної задачі та вимагає концентрації зусиль і взаємодії багатьох виробничих і управлінських ланок.

Програмно-цільовий метод базується на принципах проблемно-орієнтованого підходу, який полягає:

1) у забезпеченні постійної довгострокової готовності і здатності підприємства до сприйняття, трансформації, взаємоадаптації нововведень у всіх сферах діяльності;

2) у створенні механізмів для здійснення фронтальних якісних проривів в інноваційному середовищі.

Він дозволяє:

• зосередити зусилля на вирішенні ключових інноваційних проблем;

• забезпечити організаційну інтеграцію на системній основі механізмів і учасників інноваційного процесу;

• створити стратегічну систему управління інноваціями, що базується на принципах попередження виникнення майбутніх господарських проблем.

Регламентаційною основою проблемно-орієнтованого управління інноваційним процесом як єдиної системи являється:

1) створення банку цільових інноваційних програм;

2) оперативне управління при реалізації цільових програм.