Т 1. Класифікаційна схема організації центрів управління витратами ема 8 управління ціноутворенням в інноваційній діяльності

1. Принципи ціноутворення на інноваційну продукцію.

ІП, як будь-яка організація, виробляє власну цінову політику, враховуючи, по можливості, основні фактори ціноутворення:

1) тип ринку збуту продукції У сфері інноваційної продукції діють закономірності більш властиві олігополії чи монополії, коли продавець може суттєво впливати на ціни;

2) стратегічний напрямок фірми. Якщо це виживання ІП, то діє принцип зниження ціни на продукцію; якщо максимізація поточного прибутку, то вибираються ціни, що забезпечують найбільшу масу прибутку; якщо досягнення лідерства за рахунок якості продукції, то – підвищення ціни, яке покриває затрати на досягнення високої якості продукції і враховує психологічне сприйняття товару покупцем.

3) співвідношення рівнів пропозиції та попиту на інноваційну продукцію. Чим вищий попит, тим більшу ціну продавець (ІП) може виставити. Оптимальне значення ціни відповідає рівновазі попиту і пропозиції (точці перетину лінії попиту і пропозиції);

4) рівень доходів покупців інноваційної продукції. Покращення фінансового стану споживачів підвищує попит і лінія попиту зсувається вправо, а погіршення знижує його і лінія попиту зміщується вліво (див. рис. 8.1.).

5) зміна цін на додаткові товари, необхідні для використання даної продукції. Наприклад, підвищення цін на енергоносії для експлуатації енергоємного обладнання призведе до зниження попиту на нього і лінія попиту зміститься вліво.

6) рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції (виробник прагне встановити ціну, що відшкодовує його витрати і дає бажану величину прибутку);

7) рівень планової рентабельності, обумовлений величиною очікуваного прибутку. Враховуються наступні майбутні витрати з прибутку: сплата податків, що відносяться на результати фінансової діяльності ІП; погашення раніше взятих кредитів та сплата відсотків за їх користування; витрати на капіталовкладення у розвиток виробничої і соціальної сфери; виплата дивідендів по акціях ІП; відрахування в резервній фонд; витрати на матеріальне стимулювання працівників та ін. витрати;

8) державні регулятори – встановлювані та регульовані державою ціни і тарифи на окремі види ресурсів та послуг, податки і ставки оподаткування, митні правила і мита, ставки Нацбанку по кредитах, курси валют та ін.;

9) правові умови договору купівлі-продажу інноваційного продукту (чим більший об’єм прав на використання чи розповсюдження об’єкту продажу, що передаються покупцю, тим вища ціна);

10) величина ризику продавця і покупця (якщо покупець бере на себе значний ризик, то обґрунтовано вимагає зниження ціни);

11) конкретні умови угоди: терміновість робіт, технічні аспекти, можливості й умови для застосування цінових пільг або націнок та ін.

2. Процес визначення договірної ціни на інноваційну продукцію.

Для оплати замовниками і споживачами інноваційної науково-технічної продукції застосовуються договірні ціни, умови визначення і розміри яких вказуються в господарських договорах, контрактах, угодах або державних, муніципальних замовленнях.

У процесі визначення договірної ціни на розробку інноваційної продукції здійснюються наступні дії:

• обґрунтування техніко-економічних показників, які повинні бути досягнуті у результаті створення і реалізації науково-технічної продукції;

• розробка програми і методики проведення робіт і розрахунок очікуваних витрат на розробку;

• оцінка можливих результатів витрат і очікуваного ефекту розробки за розрахунковий період з врахуванням масштабів реалізації;

• порівняння варіантів розробки (конкурс пропозицій) і вибір варіанту з розрахунком планової собівартості і прибутку як складових частин ціни;

• встановлення допустимих відхилень результатів і витрат від їх планових значень, а також погодження відповідних надбавок і скидок до ціни розробки за можливе відхилення із зазначенням їх в договорі;

• заключне погодження і затвердження замовлення, господарського договору і договірної ціни науково-технічної розробки.

Ціна встановлена у вигляді певної суми і зазначена в договорі не підлягає зміні.

Покупець та ІП, встановлюючи договірну ціну, керуються принципом економічної вигідності ціни як для розробника, так і для замовника. Цей принцип виражається наступними формулами:

, або

де, С – собівартість виробництва відповідної науково-технічної продукції;

П_с/в – прибуток, що встановлюється у % до собівартості науково-

технічної продукції;

П_е – прибуток, що розраховується у % від суми економічного ефекту

замовника від реалізації даної науково-технічної продукції за

період, погоджений сторонами.