Конспект лекцій

з курсу:

«Монтаж систем ТГВ»

Тема: Загальні відомості про монтаж тгв

Правильна організація монтажних робіт в значному ступені визначає рівень потужності праці і заробітної плати працівників, строків виконання робіт, рентабельність трубопровідних робіт і безпечні умови для працюючих.

Всі технологічні і організаційні рішення повинні бути відображені в проекті виконання робіт. На монтаж технологічного обладнання та технологічних трубопроводів.

Труба - пустотні вироби, що мають переважно кільцевий перетин і відносно велику довжину. По засобам виробництва розрізняють металеві і неметалеві труби для транспортування продуктів ТГВ.

Металеві труби поділяються на :

• Безшовні;

• Зварні;

• Литі;

Безшовні виготовляють із сталі гарячекатаними або холоднотянутими. Холоднотянуті труби отримані протяжкою за декілька проходів гарячекатаної труби через волочільне очко. Заготовкою для зварних труб служить полоса товщина і ширина якої залежить від потрібної стінки і діаметру труби. Литі труби виготовлені переважно з чавуну різних марок.

Класифікацію трубопроводів розрізняють по тому, що по них транспортують.

В проектній і нормативній документації прийняті наступні назви складових трубопроводів:

• Лінія – це ланка трубопроводу з постійними параметрами транспортуючого трубопроводу, що з’єднує між собою апарати цехи та інші ланки. Кожній лінії присвоюється свій індекс.

• Деталь – це частина трубопроводу (відрізок труби, відвід, трійник, свердловина, фланець, заглушка, прокладка, опора, болти, гайки).

• Вузол – це частина лінії, трубопроводу обмежена транспортними габаритами, що складаються із деталей трубопроводу і арматури, зібраними на роз’ємних або нероз’ємних з’єднаннях.

• Елемент – це частина вузла трубопроводу, створена з відрізків труби і деталей, з’єднаних між собою шляхом зварювання.

• Секція – це частина лінії трубопроводу, створена з декількох зварюваних труб однакового діаметру, вісь яких складає одну пряму лінію.

Вимоги до облаштування, виготовлення, монтажу, налагоджування і експлуатації трубопроводів, що транспортують водяну пару з робочим тиском 0,7 МПа або гарячу воду з температурою вище 115⁰С, встановлені «Правилами облаштування і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води». Затверджено Держтехнаглядом України.

Монтаж повітропроводів

Підготовчі роботи

Перед монтажем повітропроводів вивчають робочі і монтажні креслення вентиляційної системи. Потім перевіряють готовність об’єкта до монтажу.

До початку монтажу повітропроводів повинні бути підготовлені:

1. отвори в стінах, перегородках і перекриттях для проходу повітропроводів;

2. монтажні прорізи для такелажу повітропроводів;

3. закладні деталі для кріплення повітропроводів (у випадках передбачених проектом);

4. проходи і прорізи до місця монтажу;

5. поштукатурені стіни і стеля в місцях проходу повітропроводів;

6. підготовка під чисті підлоги.

Будівельна готовність об’єкта фіксується актом приймання приміщення або захватки під монтаж.

У період підготовки до монтажу виконуються наступні роботи:

1. доставка на об’єкт необхідний інструмент, пристосування, механізми, перевірка їхньої справності і стану;

2. перевірка якості доставлених із заготівельного підприємства деталей повітропроводу комплектують по системах;

3. обладнують в місцях проведення робіт відповідно до ППР (проект проведення робіт), зварювальні пости, пости для підключення до електромережі механізмів і електрифікованого інструмента, ділянки для проміжного складування й укрупнених (повітропроводів) проміжних вузлів.

Установка засобів кріплення повітропроводів

Місця розташування засобів кріплення повітропроводів визначають згідно СНиП або ДБН.

Кріплення горизонтальних металевих неізольованих повітропроводів на без фланцевому з’єднанні встановлюється на відстані не більше 4м, одне від іншого (хомути, підвіски, опори та 3н..), при діаметрі повітропроводу круглого перетину або розмірах більшої сторони повітропроводу прямокутного перетину, менше 400мм і на відстані не більше 3м одне від одного при 400мм і більше.

Кріплення повітропроводів на фланцевому з’єднанні круглого перетину діаметром до2000мм і прямокутному перетину, з розміром його більшої сторони до 2000мм, встановлюється на відстані не більше 6м.

Кріплення вертикальних металевих повітропроводів розташовується на відстані не більше 4м одне від іншого. Розтяжки і підвіски не дозволяється кріпити безпосередньо до фланців повітропроводів. Хомути повинні щільно охоплювати повітропроводи

Способи кріплення повітропроводів вибираються залежно від їхнього положення (горизонтальне, вертикальне), розмірів і маси, а також типу будови конструкцій до яких кріпиться повітропровід (перекриття, цегляні, бетонні, залізобетонні і металеві конструкції). Кріплення як правило варто встановлювати до початку монтажу повітропроводів.

Загальні правила монтажу металевих повітропроводів

При монтажі металевих повітропроводів потрібно дотримуватись наступних правил СНиПу:

1. повітропроводи необхідно надійно прикріплювати до будівельних конструкцій будівлі, не допускається обпирання повітропроводів на вентиляційне устаткування;

2. вертикальні повітропроводи не повинні відхилятись від вертикалі не більше ніж 2мм на 1м висоти;

3. повітропроводи призначені для транспортування зволоженого повітря, у нижній частині не повинні мати поздовжніх швів.

4. розвідні ділянки повітропроводів на яких може випадати конденсат з вологого повітря, монтують з ухилом 0,01 або 0,015 у бік дренувальних приладів.

Монтаж металевих повітропроводів як правило варто вести способами передбаченими «Типовими технічними картками на монтаж системи промислової вентиляції і кондиціювання повітря» (серія ТТК 7.05.01).

Спосіб монтажу металевих повітропроводів вибирають залежно від їхнього положення (горизонтальне, вертикальне), розміщення щодо будівельних конструкцій (усередині або ззовні будівлі, у стіні, у колоні, у шахті, на покрівлі будівлі) і характеру будівлі (одно- чи багатоповерхове, промислове, суспільне і т.д.).