3. Форми правового регулювання інвестиційної діяльності.

1. Регулювання сфер і об’єктів інвестування (визначення пріоритетних сфер; обмеження в діяльності інвестиційних фондів, страхових компаній, комерційних банків і т.д.);

2. Податкове регулювання інвестиційної діяльності (різний діапазон ставок податків є дієвим регулятором потоку інвестицій в окремі сфери діяльності);

3. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги і проведення відповідної кредитної політики (законом “Про інвестиційну діяльність” передбачена допомога у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик);

4. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення відповідної амортизаційної політики (використання норм прискореної амортизації дозволяє, з однієї сторони, зменшити суму сплаченого податку на прибуток, з іншої, у більшому об’ємі формувати амортизаційний фонд);

5. Регулювання участі інвесторів у приватизації (прискорення приватизації дозволяє суттєво активізувати інвестиційні процеси);

6. Регулювання фінансових інвестицій (законодавство визначає види цінних паперів, порядок їх обігу, реалізації на первинному і вторинному фондових ринках і т.д.)

7. Експертиза інвестиційних проектів (згідно чинного законодавства всі державні, міждержавні, регіональні інвестиційні програми та проекти, що реалізуються із бюджетних засобів підлягають обов’язковій державній експертизі);

8. Забезпечення захисту інвестицій ( законодавчою гарантією є те, що інвестиції не можуть бути безкоштовно націоналізовані чи реквізовані. Даний захід може бути застосований лише із відшкодуванням інвестору у повному обсязі всіх збитків, пов’язаних з припиненням інвестиційної діяльності, включаючи втрачену вигоду і моральні втрати);

9. Регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави (покладено на Національний банк України, який дає дозвіл резидентами здійснювати інвестиційну діяльність за кордоном).

Тема 11 методи оцінки економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти

1. Характеристика фінансового потоку грошових засобів.

Фінансовий потік утворюється як сукупність грошових засобів, що реально надходять на рахунок суб’єкту господарювання у результаті його діяльності. Вхідний фінансовий потік представляє собою фінансові результати проекту. Вихідний фінансовий потік – включає інвестиційні витрати, поточні фінансові платежі по проекту (без врахування амортизаційних відрахувань).

При розрахунку чистого фінансового потоку використовуються фінансові надходження і фінансові видатки.

Чистий фінансовий потік (П_ф^ч) визначається як різниця між реальними надходженнями (Н_ф) і реальними витратами (В_ф) грошових засобів, що здійснюються протягом визначеного інтервалу часу інвестиційного періоду:

У величину чистих фінансових потоків (П_ф^ч) також включаються такі фінансові надходження як амортизаційні відрахування і не сплачені податки, оскільки на певний період часу амортизаційні відрахування та відстрочені податкові платежі залишаються в обороті підприємства (організації) і виступають, як додаткове джерело його інвестиційних ресурсів.