2. Аналіз статичних методів оцінки економічної ефективності.

Статичні методи оцінки економічної ефективності відносяться до простих методів, які використовуються переважним чином для швидкої і приблизної оцінки економічної привабливості проектів на ранніх стадіях їхньої експертизи. Вони дають можливість за допомогою негроміздких розрахунків знизити ризик від невдалого вкладення грошових засобів.

До статичних методів відносяться:

• прості показники прибутку (сумарний та середньорічний прибуток);

• період окупності інвестицій;

• норма рентабельності інвестицій (проста норма прибутку).

Сумарний прибуток (П_Σ) визначається як різниця між сукупними вартісними результатами і витратами, що викликані реалізацією проекту:

де Н_t – вартісна оцінка результатів, отримуваних учасниками проекту

протягом t років (визначається шляхом відрахування податків від

суми валового об’єму продаж), грн.;

В_t – сукупні витрати, що здійснюються учасниками проекту протягом

t років (визначаються як сума щорічних поточних витрат (без

врахування амортизаційних відрахувань) та щорічних інвестиційних

витрат), грн.;

m – число часових інтервалів.

Середньорічний прибуток (П_річ) визначає усереднену величину річного прибутку проекту і розраховується за формулою:

де Т – тривалість інноваційного проекту, років;

– вартісна оцінка результатів, отримуваних учасниками проекту

протягом року, грн.;

– сукупні витрати, що здійснюються учасниками проекту протягом року, грн.;

Проект вважається економічно привабливим, якщо показники прибутку є позитивними, в іншому випадку проект є неефективним.

Термін окупності (ще називають терміном відшкодування капіталу, або терміном повернення капіталу) – являє собою проміжок часу від моменту початку інвестування проекту до моменту, коли чистий доход від реалізації проекту повністю окупить фінансові вкладення у даний проект. Даний метод передбачає обчислення періоду, протягом якого кумулятивна сума фінансових надходжень (сума зростаючим підсумком) зрівнюється із сумою початкових інвестицій. Термін окупності дозволяє оцінити проект з точки зору його ліквідності, тобто часу протягом якого капітал є “закритим” в інноваційному проекті.

Термін окупності обчислюється у часових періодах будь-якої тривалості – кварталах, місяцях, проте найчастіше вимірюється у роках.

За умови, що проект характеризується одноразовими капітальними вкладеннями, термін окупності проекту () розраховується за формулою:

де К_в – величина капітальних вкладень в інноваційний проект, грн.;

П_ф^ч – щорічні чисті вигоди від реалізації проекту, вимірником яких

виступає показник чистого фінансового потоку за інноваційним

проектом, грн.

Якщо період окупності (Т_ок) розраховується на основі зростаючої суми грошових надходжень (як кумулятивної величини (П_ф^ч₁ < П_ф^ч₂ < П_ф^ч₃ ...< П_ф^ч_t), то може виникнути ситуація, коли строк накопичення суми, рівної початковим інвестиціям не кратний цілому числу років. В такій ситуації Т_ок визначається як:

де n – число періодів (років, кварталів), за які кумулятивна сума грошових

надходжень наближено дорівнює величині капітальних вкладень

∑П_ф^ч_(n) ≈ К_в, але при умові, що ∑П_ф^ч_(n) <К_і, тобто n < t;

∆К_в – частина суми капітальних вкладень, що лишилась непокритою

грошовими надходженнями: ∆К_в = К_в –∑П_ф^ч_(n), при умові n < t;

∑П_ф^ч_(n+1) – сума грошових надходжень в наступному, що слідує після n-го,

періоді.

До реалізації рекомендуються ті інноваційні проекти, що забезпечують найкоротший період окупності. Відповідно, чим коротший термін окупності, тим більші будуть грошові потоки в перші роки реалізації проекту, а значить і кращі умови для підтримки ліквідності підприємства (організації), що впроваджує інновації. З іншої сторони, чим більший термін необхідний для повернення інвестиційних сум, тим надійність зроблених аналітичних розрахунків зменшується.

Ступінь прибутковості капітальних вкладень у проект оцінює метод визначення простої норми рентабельності інвестицій (), ще називають бухгалтерською рентабельністю інвестицій, оскільки він орієнтований на оцінку інвестицій на основі не грошових потоків, а бухгалтерського показника – прибутку підприємства.

представляє собою відношення середньої величини прибутку підприємства по бухгалтерській звітності до середньої величини інвестицій.

Використовуючи показник простої норми рентабельності інвестицій (), необхідно зазначати за яким видом прибутку він розраховується.

Показник проста норма рентабельності інвестицій () розраховується за формулою:

де П_t – прибуток після податкових, до відсоткових платежів по проекту за

період t;

– балансова вартість активів (фондів) на початок періоду t;

– балансова вартість активів (фондів) на кінець періоду t.

Також можна використовувати спрощений підхід до визначення простої норми рентабельності інвестицій. При цьому знаходиться як частка від ділення величини прибутку після податкових, до відсоткових платежів (П_t) на суму акціонерного капіталу (К_а) і довгострокових зобов’язань (З_д):

Правила відбору інноваційних проектів передбачають надання переваги тим проектам, що характеризуються більшим значенням . При відборі може встановлюватися довільне граничне значення показника для конкретного інноваційного проекту. За цих умов до реалізації не приймається жоден із проектів, норма рентабельності якого є меншою від гранично допустимої величини. Порівняння показника може бути здійснене по відношенню до стандартних для підприємства (організації) рівнів рентабельності. При цьому проект оцінюється як прийнятний, якщо розрахункове значення перевищує величину рентабельності прийняту за стандарт.