17. Особливості окремих стадій мк національної економіки

Виділяють чотири особливі стадії конкурентоспроможності національної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійним силам, або стимулам , які визначають її розвиток в окремі періоди часу: - це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. На перших трьох стадіях відбувається зростання конкурентоспроможності національної економіки, що, як правило, поєднується із зростанням добробуту. Четверта стадія означає поступове уповільнення зростання і в кінцевому рахунку спад.

Особливості кожної стадії: 1.Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва. практично всі національні галузі, які успішно діють на світовому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже виключно завдяки основним факторам виробництва: природним ресурсам, сприятливим умовам для вирощування урожаїв різних сільськогосподарських культур або надлишковій і дешевій напівкваліфікованій робочій силі.

Опора на виробничі фактори як єдиний ресурс конкурентоспроможності різко звужує коло галузей, які здатні витримувати умови міжнародної конкуренції. Економіка на цій стадії досить чутлива до світових економічних криз та змін валютних курсів, а також дуже вразлива у випадку втрати наявних факторів і швидкої зміни лідерства галузей.

Володіння великими запасами природних ресурсів може забезпечити високий доход на душу населення на протязі досить тривалого періоду, але не є достатньою підставою для стійкого зростання економіки. По суті, ні одна країна не минула даної стадії розвитку економіки.

2.Розвиток конкуренції на основі інвестицій. конкурентна перевага економіки базується на готовності і здатності національних фірм до агресивного інвестування. Фірми вкладають кошти у сучасне, ефективне устаткування і кращу технологію, які можна придбати на світовому ринку. Але лідери міжнародної конкуренції зазвичай не продають техніку останнього покоління. А тому здатність національної економіки не тільки сприйняти але й покращити зарубіжну технологію є суттєвою і вирішальною умовою досягнення даної стадії конкурентоспроможності.

Принциповою відмінністю даної стадії від попередньої є можливість і бажання інвестувати в розвиток економіки, що створює більш стійку базу конкурентоспроможності. Правильна економічна політика держави на даній стадії сприяє укріпленню ресурсної бази конкурентних переваг.

3.Розвиток конкуренції на основі нововведень. - національні фірми не тільки застосовують й покращують іноземну техніку і технологію, але й створюють нові. Конкуренція на основі нововведень може мати місце в країнах, які знаходяться на різних рівнях розвитку економіки.

4.Конкуренція на основі багатства. Ця Стадія, на відміну від трьох перших, у кінцевому рахунку веде до спаду виробництва. Рушійною силою економіки є вже досягнутий достаток. Головна проблема полягає в тому, що економіка, яка рухається за рахунок багатства, що створене раніше, не здатна кріпити своє багатство. На даній стадії фірми з ряду причин починають поступатися своїми позиціями у міжнародній конкуренції.

Одним із симптомів переходу до цієї стадії є зростання кількості злиття і придбання фірм. Компанії, які мають надлишок готових грошей, обминаючи ризик заснування нових фірм. Явні ознаки того, що економіка ввійшла у стадію багатства, може довго не виявлятися через інерцію, яка існує завдяки лояльності споживачів або усталеним ринковим позиціям. Однак, як тільки починається втрата конкурентних переваг декількома провідними сегментами, вона тут же поширюється на інші галузі шляхом декластеризації.

18.Недобросовісна конкуренціяЗаконом України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції , що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є такі дії:

1.неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

2.неправомірне використання товару іншого виробника (введення у обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи знаття позначень виробника без дозволу уповноваженої особи (так зване піратство);

3.копіювання зовнішнього вигляду виробу (відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого підприємця і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії);

4.порівняльна реклама. Це така реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

5.дискредитація господарюючого суб’єкта - поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб’єкта);

6.купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

7.схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта - спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав;

8.схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

9.підкуп працівника постачальника;

10.підкуп працівника покупця (замовника);

11.досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

12.неправомірне збирання комерційної таємниці;

13.розголошення комерційної таємниці;

14.схилення до розголошення комерційної таємниці;

15.неправомірне використання комерційної таємниці. Таким є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

19. Добровільні об’єднання підприємств суб’єкти господарювання можуть створювати різні за принципами й цілями добровільні об’єднання:

1.асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств (фірм, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів);

2.корпорації – договірні об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

3.консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту. Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні підприємства, а також окремі держави (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв’язку);

4.концерни – форма статутних об’єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю. Концерн може об’єднувати підприємства різних галузей економіки і сфер діяльності (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів;

5.картелі – договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однією галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції;

6.синдикати – різновид картельної угоди, що передбачає створення спільного збутового органу або збутової мережі. Так само може здійснюватися закупівля сировини для всіх учасників синдикату;

7.трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність;

8.холдинги (холдингові компанії) – інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання;

9.фінансові групи – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

В Україні поряд з добровільними функціонують так звані інституціональні об’єднання, які створені в директивному порядку міністерствами (відомствами чи безпосередньо КМУ). В народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації (наприклад, державна корпорація “Укрбудматеріали”).

20. Добросовісна конкуренція Законом України “Про захист економічної конкуренції” визначено види добросовісної конкуренції:

1.Управління якістю.(1.1.Покращення якості з одночасним збільшенням ціни. 1.2. Покращення якості без збільшення ціни. 1.3. Зниження якості з одночасним зниженням ціни та ін.)

2.Цінова політика. (2.1. Підвищення ціни. 2.2. Зниження ціни. 2.3. Система знижок.)

3.Управління прибутком. (3.1. Управління доходами. 3.2. Управління видатками.)

4.Реклама. (4.1. Реклама у ЗМІ. 4.2. Упаковка і дизайн. 4.3. Промоушн (сприяння розвитку).)

5.Створення бренда (марка товару).

6.Розширення ринку збуту. (6.1. Організація ділерської мережі. 6.2.Злиття, поглинання тощо.)

Всі ці заходи були добросовісними, якщо вони не суперечать законодавству.