15. Зважена оцінка конкурентної сили компанії.

Щоб визначити наскільки міцно фірма удержує свою конкурентну позицію, необхідно застосувати кількісну оцінку у порівнянні з суперниками кожного з ключових факторів успіху і кожного суттєвого індикатора конкурентної сили. Дослідження конкурентів та їх порівняльна оцінка є основою для визначення переваг та можливостей основних суперників.

Першим кроком є складання списку ключових факторів успіху в даній галузі та найважливіших показників їх конкурентних переваг або недоліків (зазвичай достатньо 6-10 показників).

Другий крок – оцінка фірми та її конкурентів по кожному показнику. При цьому краще надати перевагу шкалі від 1 до 10. При цьому використовуються незважені і зважені оцінки.

Системи зважених оцінок більш доцільно використовувати тому, що різні показники конкурентної сили є неоднаково важливими. Кожний показник конкурентної сили має певну вагу в залежності від того, наскільки важливим він уявляється у формуванні конкурентного успіху. В залежності від важливості фактор може бути оцінений від 0,05 до 1,00 , а сума вагів у будь-якому випадку повинна дорівнювати 1,00. Зважені оцінки розраховуються шляхом помноження оцінки компанії за даним показником конкурентної сили на її вагу.

Третій крок – підсумовування зважених оцінок сильних сторін кожного з суперників і розрахунок підсумкових показників їх конкурентної сили.

Четвертий крок – Порівняння загальних оцінок, показує, у яких конкурентів більш сильне або слабке становище і наскільки є великою конкурентна перевага однієї компанії над іншими.

16. Закон України “Про захист економічної конкуренції” визначає правові засади захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Цим Законом обмежуються можливості суб’єктів господарювання у досягненні ними монопольного домінуючого становища. Так, вважається, що суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

• на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

• не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявність бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг та інших обставин.

Встановлені кількісні межі монополізації:

1.Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

2.Також монопольним може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

3.кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першої цієї статті

4.Також монопольним вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

1)сукупна частка не більш ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки ринку, перевищує 50 відсотків;

2)сукупна частка не більш ніж п’ять суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків – і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Для забезпечення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства і захисту інтересів підприємців та споживачів від його порушень утворено Антимонопольний комітет України.