57. Які тенденції впливають на глобальну конкуренцію.

1. Стирання відмінностей між країнами в таких сферах, як рівень доходів, вартість факторів виробництва, енергоносіїв, методи маркетингу та канали розподілу. Така тенденція сприяє послабленню перешкод на шляху глобальної конкуренції. 2. Агресивна індустріальна політика. В багатьох країнах індустріальна політика ще не стабілізувалася. Уряди країн переходять до агресивних дій з метою стимулювання виробництва у ретельно добраних ними секторах, а також сприяють ліквідації менш бажаних секторів. Такі фірми посідають агресивне становище, зростають наявність для конкуренції ресурси і максимальні ставки. 3. Визначення та протекція найважливіших активів з боку держави. Уряди держав все більше схильні одержувати економічні вигоди від володіння активами, такі як природні ресурси, як нафта, мідь, олово, каучук. Ще одним активом є наявність низькооплачуваної напів- та некваліфікованої робочої сили з Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу. 4. Вільне переміщення технологій. Дає можливість широкому колу фірм інвестувати в сучасні виробничі підприємства світового масштабу. 5. Поступове виникнення нових великомасштабних ринків. Тривалий час стратегічним ринком для глобальної конкуренції служили США. У майбутньому такими велетенськими ринками можуть стати Китай, Росія і Індія. 6. Конкуренція нових країн. В останні 10-15 років характерною ознакою конкуренції є поява на світовому ринку нових індустріальних країн, зокрема, Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру та Бразилії. Ці країни традиційно конкурували на основі використання дешевої робочої сили та/або природних ресурсів, які все ще експлуатуються. Нові індустріальні країни дуже добре готуються до здійснення основних капітальних інвестицій у великомасштабні підприємства, активного прагнення купити чи ліцензувати найновішу технологію, а також узяти на себе значний ризик.

58. Як визначається конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність /К/ у загальному вигляді визначається відношенням корисного ефекту /Е_к/ до сумарних затрат, які включають витрати, що пов`язані з придбанням та експлуатацією товару і іменуються ціною споживання /Ц<sub>спож</sub>/. Чим більше співвідношення, тим вище конкурентоспроможність товару. Етапи: а) аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка для порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності даного товару; б) визначення набору порівнюваних параметрів обох товарів; в) розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності даного товару. Одним з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентоспроможності товару є вибір зразка. Для того, щоб дати об`єктивну оцінку конкурентоспроможності товару визначають набір порівняльних параметрів товару. При цьому розрізняють “жорсткі” і “м`які” споживацькі параметри, які складають корисний ефект товару. “Жорсткі” параметри описують найважливіші функції товару і пов`язані з ними основні характеристики, які задані конструктивними особливостями виробу. “М`які” параметри характеризують естетичні властивості товару. Після визначення набору споживацьких параметрів встановлюють їх ієрархію. При цьому висувають на перший план ті з них, які мають найбільшу значимість для споживача. На цій основі розробляється інтегральний показник конкурентоспроможності товару. Головним джерелом відомостей про характер вимог покупців є ринкові дослідження. При цьому інформація може бути прямою, тобто одержаною в результаті збирання відповідних фактів. Непряма інформація – це відомості про розміри збуту і частки ринку найбільш конкурентоспроможних товарів-аналогів. Для того, щоб оцінити співвідношення параметрів конкретного виробу і параметрів зразка, необхідно кількісно визначити їх дані. Кожний “жорсткий ” параметр має певну величину, яка вимірюється в одиницях: кіловатах, метрах і т.п. Ступінь задоволення виражають у формі процентного відношення фактичної величини параметру до тієї величини, за якої потреба задовольняється на 100%.При виході з новим товаром на міжнародний ринок слід добиватися того, щоб інтегральний показник відносної конкурентоспроможності /К/ виробу у відношенні до зразка був більше 1, тобто К1.

3.В чому полягає сутність середовища чистої монополії

Існуюче теоретичне положення про те, що чиста монополія ні в яких формах не стискається з конкуренцією і повністю контролює ціну виробленої продукції, в реальній дійсності не зовсім точне. На практиці монополіст змушений конкурувати за збереження свого привілейованого становища на ринку. При цьому проводяться такі заходи:1.Підвищення вхідних бар`єрів у галузь. Чим вище прибуток монополіста, тим сильніше небезпека потенційної конкуренції. Якщо бар`єри в галузь не є нездоланними, то завжди існує можливість проникнення в галузь нових підприємств. А тому монополіст намагається створити такі умови, при яких вхід в бізнес, що “охороняється” буде заблоковано, наприклад, юридичними нормами.2.Конкуренція з нововведеннями у суміжних галузях. Такими нововведеннями можуть бути: оновлення товарного асортименту, поява нових технологій, скорочення життєвих циклів продукції, що виробляється. В таких умовах монополіст повинен бути готовим до протидії нововведенням, які можуть дестабілізувати його позицію на ринку. Це примушує його постійно аналізувати можливості якісного вдосконалення продукції, запровадження нових технологій, зниження цін та застосування інших заходів, які запобігають діям потенційних конкурентів.3.Протидія товарам-замінникам. Монополізувати виробництво всіх товарів-замінників практично неможливо. А тому монополіст змушений вести гостру конкурентну боротьбу для того, щоб захистити унікальність власної продукції та виключного права на її виробництво.4.Для монополіста, який діє на міжнародному ринку, конкуренція з імпортною продукцією неминуча. В умовах вільної зовнішньої торгівлі підприємство, яке монополізувало виробництво в масштабах однієї країни, не буде захищено від конкуренції і не доб`ється абсолютного контролю над ринком. Продукція іноземного виробництва завжди буде серйозним дестабілізуючим фактором.В цілому можна виділити 6 основних факторів конкурентного середовища підприємства: 1.держава та її політика в галузі регулювання конкуренції; 2.підприємства, які вступають на ринок і які загострюють конкурентну боротьбу; 3.споживачі продукції, які чинять тиск на підприємства галузі; 4.поставщики сировини, матеріалів, комплектуючих виробів на галузевий ринок; 5.виробники товарів-замінників, які займають частину галузевого ринку; 6.безпосередньо підприємства виробники /продавці/ продукції. Без аналізу цих факторів, які формують систему конкурентного середовища підприємства, неможлива практична робота на ринку