- •1.Поняття та структура міжнародного конфлікту.
- •2.Основні етапи розвитку конфліктології.
- •3.Особливості філософського знання про міжнародний конфлікт. Типологія філософських поглядів стосовно конфлікту.
- •4.Функції війни в роботах Суни Цзи.
- •5.Причини міжнародних конфліктів:аналіз „Історії Пелепоннеської війни” Фукідіда.
- •6.Теоретичні подивися к. Клаузевіца на війну.
- •7.Досягнення миру: порівняння підходів т. Гоббса та й. Канта.
- •8.Погляди к. Маркса на соціальний конфлікт.
- •9.Теорія імперіалістичних конфліктів в. Леніна.
- •10.Порівняльний аналіз концепцій міжнародного конфлікту р. Дарендорфа та г. Зіммеля.
- •11.Структуралістська теорія конфлікту т. Парсонса.
- •12.Загальна теорія конфліктів.
- •13.Теологічні концепції міжнародних конфліктів.
- •14.Теорія структурного насильства й. Галтунга.
- •15.Теорія „справедливої війни”.
- •16.Моральні норми у світовій політиці: огляд основних підходів.
- •17.Шляхи попередження війн у теорії політичного ідеалізму.
- •18.Погляди політичного реалізму на причини міжнародних конфліктів.
- •19.Неолібералізм і концепція „демократичного миру” у конфліктології.
- •20.Міжнародний конфлікт у теорії неореалізму. Аналіз робіт к. Уольтца та р. Джилпіна.
- •21.Неомарксизм та постмодерністські теорії міжнародного конфлікту: порівняльний аналіз.
- •22.Методологія дослідження міжнародних конфліктів: загальний огляд.
- •24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
- •23.„Якісні” методи в конфліктології: структура, особливості.
- •24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
- •25.Методологія дослідження міжнародного конфлікту в роботі т. Шеллінга „стратегія конфлікту”.
- •26.Типологія міжнародних конфліктів: критерії та підходи.
- •27.Конфліктогенність постбіполярної системи міжнародних відносин.
- •28.Гегемонія в сучасному світі і її вплив на міжнародні конфлікти.
- •29.Основні типи сучасних міжнародних конфліктів.
- •30.Асиметричні конфлікти в міжнародних відносинах.
- •31.Транснаціональні конфлікти: поняття та приклади.
- •32.Регіональні міжнародні конфлікти: причини та шляхи врегулювання.
- •33.Внутрішні конфлікти з міжнародними наслідками.
- •34.Міжнародний тероризм: поняття та основні тенденції розвитку.
- •35.Стратегії врегулювання внутрішніх конфліктів.
- •36.Інтервенція у внутрішні конфлікти.
- •37.Вплив глобалізації на міжнародні конфлікти.
- •38.Теорія комплексної взаємозалежності.
- •39.Релігійний фактор у сучасних міжнародних конфліктах.
- •40.Соціально-економічні причини міжнародних конфліктів у постбіполярному світі.
- •41.Інтервенція міжнародних організацій у міжнародних конфліктах: за й проти.
- •42.Підходи до визначення сили в конфліктології.
- •43.„Баланс сил”: визначення й функції.
- •44.Класифікація війн.
- •45.Превентивна дипломатія як засіб управління конфліктом.
- •46.Гуманітарна інтервенція: правові підстави та політичні наслідки.
- •47.Посередництво в міжнародних конфліктах.
- •48.Теоретичні основи та сучасна практика миротворчої діяльності оон та регіональних міжнародних організацій.
- •49.Тенденції розвитку сучасних міжнародних конфліктів.
- •50.Миротворча діяльність України.
4.Функції війни в роботах Суни Цзи.
Сун-Дзи-давньокитайський полководець, стратег, теоретик військового мистецтва й основоположник «школи військової філософії». Вважається автором найдавнішого у світі й головного в Китаї військово-філософського трактату Сун-Цзы.
"Війна — це велика справа держави, основа життя і смерті, шлях до виживання або загибелі. Вважав, що війна складається з 5 явищ – Дао (змушує людей бути у гармонії зі своїм правителем), Небо (природні явища), Земля (місцевість – може бути як вигідна так і не дуже), Полководець (вождь, втілення мудрості та надійності) і Закон (військові організації і дисципліни).
Думки Сунь-цзи з приводу війни:
Ті, хто недостатньо розуміють небезп.війни, не можуть зрозуміти і вигоду від війни.вище мис-во війни- зруйнувати плани ворога;потім-його союзи;потім-напасти на його армію; і наостаннє- напасти на його укріплені міста.Стратегія ведення війни така: якщо сил у 10 разів більше, ніж у ворога, оточи його; якщо в 5 разів більше, атакуй його; якщо в 2 рази більше, поділи свої сили. Якщо сили рівні, можеш з ним битися. Якщо сил менше, перехитри його. Якщо тебе ворог перевершує, уникай його.Стратегія ведення війни така: не наближуйся до високих гір; не стикайся з тими, позаду кого пагорби. Не переслідуй уявних відступаючих.Не змушуй армію бути принадою. Не перешкоджай армії, яка йде додому. Якщо оточуєш армію, повинен залишатися вихід. Не тисни на виснаженого ворога.
5 ознак, по яким можна пізнати перемогу:
Той, хто знає, коли можна битися, а коли не можна, отримає перемогу. Той, хто розуміє, як використовувати великі і малі сили, отримає перемогу. Той, у кого верхи та низи палають тим самим бажанням, отримає перемогу. Той, хто будучи цілком готовий, чекає непідготовленого, отримає перемогу. Той, у кого полководець здатний, а правитель не заважає йому, отримає перемогу.
5.Причини міжнародних конфліктів:аналіз „Історії Пелепоннеської війни” Фукідіда.
(бл. 460 – бл. 400 до н.е.) афінський історик. Праця, присвячена Пел.війні між Афінами й Спартою (431–404 до н.е.), немає вказівки на події, що відбувалися в 4 ст. до н.е.
Фукидид написав «Історію Пелепоннесской війни», сучасником і очевидцем якої він був. По власній його заяві, вона почав свою працю негайно по виникненні війни, будучи заздалегідь упевнений у її важливому значенні. Проте питання про час складання й обробки його «Історії» належить до числа спірних. «Історія Пелепоннесской війни» Фукидіда скл. з VIII кн.
В "Історії" Фукідіда відсутнє посилання на божественне втручання, віра в оракули, чудеса, невідворотну долю, замість якої виступає випадковість. Наукова думка Ф.пішла далеко вперед, деякі його відкриття здаються разючими на загальному рівні історичної науки того часу. Так, Ф.першим висловив припущення, що війни викликаються ек.факторами, а причини війни не тотожні приводам до неї.
6.Теоретичні подивися к. Клаузевіца на війну.
Щоб уяити війну кращ уявити собі сутичку 2 борців. Кожний з них прагне за допомогою фіз. насиль.примусити іншого виконати його волю;мета - розтрощити супрот.й тим самим зробити його не здатним до всякого подальшого опору». Війна-це акт насильства, що має на меті змусити супротивника виконати нашу волю. 2 поняття необ.для аналізу війни: «політична мета війни» і «ціль воєнних дій». Політична мета війни як мотив пов.бути істотним фактором: чим менше жертва, що ми жадаємо від нашого супротивника, тим менший опір ми можемо від нього очікувати. Але чим менші наші вимоги, тим слабше буде й наша підготовка. Далі, чим незначніше наша політична мета, тим меншу ціну вона має для нас і тим легше відмовитися від її досягнення, а тому й наші зусилля будуть менш значні.Політична мета має тим більше вирішальне значення для масштабу війни, чим байдужіше ставляться до останньої маси й чим менш натягнуті в інших питаннях відносини між обома державами." Аналізує зв'язок війни з політикою. Він вважає, що В. в люд.сус-ві-війна цілих народів-завжди випливає з політичного положення й викликається лише політ.мотивами. Війна-є знаряддям політики, продовження пол.відносин, здійснення їхніми іншими способами. Якщо війна є продовженням політики, останнім її аргументом, те немає неминучих воєн, як і не існує єдино вірний політичної лінії.