38.Теорія комплексної взаємозалежності.

Висунули теоретики неолібералістичного напрямку – Р. Кеохейн і Дж. Най. У світі існує множинність каналів зв’язку, на основі яких будується політика, зв’язки між урядовими і неурядовими структурами і тп Порушення одних зв’язків і відносин веде за собою цілу низку наслідків за принципом „ефекту доміно” практично для всіх учасників міжн. взаємодії. в рамках теорії комплексної взаємозалежності, аналізують, наскільки д-ави, розроблюючи концепції національної безпеки, враховують взаємозалежність; якими методами вона підсилюється і т д.

Взаємоз.– досить складне, але важливе поняття. Воно виявляє багато типів зв’язків між д-ми у світі. Такі зв’язки включають: економічні зв’язки всіх типів, міграції населення, культурні відносини, практично всі види комунікацій, міжнародні концерни, що стосуються навколишнього середовища, прав людини, технологічних досягнень, здорового способу життя; а також швидке зростання кількості міжнародних організацій. Зв’язки між країнами дуже зміцніли у ХХ столітті, значною мірою, завдяки технологічним досягненням – із зменшенням часу, необхідного для комунікацій проявляється ефект “тісного світу”. Також взаємозалежність є не просто зміцненням зв’язків, хоча і важливих. Взаємозалежність означає, що на економіку, суспільство, уряд впливають події, що відбуваються поза національними кордонами – події, що мають свої витоки в межах кордонів інших держав. Власне кажучи, це може припускати залежність. Проте, через те, що ці ефекти мають 2 сторони, можна говорити про взаємозалежність. Іншими словами, всі суспільства і економіки потенційно підлягають впливу один одного. В дійсності буде більш доречним обмежити поняття взаємозалежності до взаємодій між індустріально розвиненими державами чи регіональними групами цих держав. А яблуком розбрату є питання про те, що менш розвинені країни є залежними від індустріального світу. В цьому сенсі вулиця з двома шляхами не є вже такою очевидною. Інший погляд на взаємозалежність знову передбачає двояку природу цього явища, визначаючийого як спільну залежність (Кеохейн і Най, 1977, ст.8). найбільша заслуга останнього визначення є те, що воно передбачає, що взаємозалежність включає національні кошти, оскільки доля формується через зовнішню залежність – не дивлячись на те, що національний може бути поширений по світу.ю де залежність зберігається.

39.Релігійний фактор у сучасних міжнародних конфліктах.

Релігія є впливовим чинником між.життя виходячи з того,що суч.тенд.в МВ є поширення реліг.конфліктів. Вони иникають у духовній сфері життя поряд з ідеологійчним,науковим, моральним конфліктами. Оча в сучасному світі церква є відділеною від держави (пере.Захід), в багатьох країнах спострігається посилення рлігійної задежності держ.влади (Схід). Сьогодні існує велика кількість релігій, і багато з них в силу заполітизованості н зовсім мирно існують одна з одною. Розбіжності у тлумаченню реліг.догматів також сприяють конфліктоленності. Поирюєтьс також релігійна нетерпимість, яка упроводжується міжнаціональною нетерпимістю. Релігійним конфліктом є- зіткненняі протиборство між носіями релігійних цінностей що обумовлні відмінностями в світосприйнятті. Окільки рлігія є відображенням соціальності індивідів, то вона обєднує їх, поширює єдиний звьязок між представниками релігії. Тому цей конфлікт є небезпечним. В історії є якраві приклади безглудих але кровопролитних конфліктів на рег.грунті: хрестові походи, війни католиків проти протестантів. Окрім того, релігія є політичним механізмом, за допомогою якого можуть вирішуватися важл.пит. Однією з причин такого конфлікту може бути намагання представників однієї релігії зробити її домінуючою в світі. Наявніст відмінних ознак у релігіях є джерелом онфлікту. Суб.цих конфліктів є цілі народи, держави, релігійні утворення абоіндвіди. Універсальних засобів їх розв.не існує.