- •1.Поняття та структура міжнародного конфлікту.
- •2.Основні етапи розвитку конфліктології.
- •3.Особливості філософського знання про міжнародний конфлікт. Типологія філософських поглядів стосовно конфлікту.
- •4.Функції війни в роботах Суни Цзи.
- •5.Причини міжнародних конфліктів:аналіз „Історії Пелепоннеської війни” Фукідіда.
- •6.Теоретичні подивися к. Клаузевіца на війну.
- •7.Досягнення миру: порівняння підходів т. Гоббса та й. Канта.
- •8.Погляди к. Маркса на соціальний конфлікт.
- •9.Теорія імперіалістичних конфліктів в. Леніна.
- •10.Порівняльний аналіз концепцій міжнародного конфлікту р. Дарендорфа та г. Зіммеля.
- •11.Структуралістська теорія конфлікту т. Парсонса.
- •12.Загальна теорія конфліктів.
- •13.Теологічні концепції міжнародних конфліктів.
- •14.Теорія структурного насильства й. Галтунга.
- •15.Теорія „справедливої війни”.
- •16.Моральні норми у світовій політиці: огляд основних підходів.
- •17.Шляхи попередження війн у теорії політичного ідеалізму.
- •18.Погляди політичного реалізму на причини міжнародних конфліктів.
- •19.Неолібералізм і концепція „демократичного миру” у конфліктології.
- •20.Міжнародний конфлікт у теорії неореалізму. Аналіз робіт к. Уольтца та р. Джилпіна.
- •21.Неомарксизм та постмодерністські теорії міжнародного конфлікту: порівняльний аналіз.
- •22.Методологія дослідження міжнародних конфліктів: загальний огляд.
- •24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
- •23.„Якісні” методи в конфліктології: структура, особливості.
- •24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
- •25.Методологія дослідження міжнародного конфлікту в роботі т. Шеллінга „стратегія конфлікту”.
- •26.Типологія міжнародних конфліктів: критерії та підходи.
- •27.Конфліктогенність постбіполярної системи міжнародних відносин.
- •28.Гегемонія в сучасному світі і її вплив на міжнародні конфлікти.
- •29.Основні типи сучасних міжнародних конфліктів.
- •30.Асиметричні конфлікти в міжнародних відносинах.
- •31.Транснаціональні конфлікти: поняття та приклади.
- •32.Регіональні міжнародні конфлікти: причини та шляхи врегулювання.
- •33.Внутрішні конфлікти з міжнародними наслідками.
- •34.Міжнародний тероризм: поняття та основні тенденції розвитку.
- •35.Стратегії врегулювання внутрішніх конфліктів.
- •36.Інтервенція у внутрішні конфлікти.
- •37.Вплив глобалізації на міжнародні конфлікти.
- •38.Теорія комплексної взаємозалежності.
- •39.Релігійний фактор у сучасних міжнародних конфліктах.
- •40.Соціально-економічні причини міжнародних конфліктів у постбіполярному світі.
- •41.Інтервенція міжнародних організацій у міжнародних конфліктах: за й проти.
- •42.Підходи до визначення сили в конфліктології.
- •43.„Баланс сил”: визначення й функції.
- •44.Класифікація війн.
- •45.Превентивна дипломатія як засіб управління конфліктом.
- •46.Гуманітарна інтервенція: правові підстави та політичні наслідки.
- •47.Посередництво в міжнародних конфліктах.
- •48.Теоретичні основи та сучасна практика миротворчої діяльності оон та регіональних міжнародних організацій.
- •49.Тенденції розвитку сучасних міжнародних конфліктів.
- •50.Миротворча діяльність України.
50.Миротворча діяльність України.
З 1992 р. У.має досвід участі у врегулюванні збр.етнополітичних конфліктів (Ангола, Боснія і Герцеговина, Абхазія і Південна Осетія, Демократична Республіка Конго, Македонія, Таджикистан, Косово, Нагірний Карабах, Хорватія, Східна Славонія, Східний Тімор, Південний Ліван, Афганістан та ін.), що включає посередництво; направлення до зони к.миротворчих контингентів збройних чинностей для підтримання миру та спостерігачів у межах між.місій за роззброєнням, дотриманням режиму припинення вогню і забезпечення прав людини; надання мат-тех ресурсів та послуг. Мир.діяль.У. відбувається під егідою таких структур безпеки, як ООН, НАТО, ОБСЄ. Взаємод. У. з НАТО та країнами ЄС у сфері врегул.к. є вагомим кроком до реалізації укр. євроінтеграційних прагнень і залучення У. до спільної євр. політики безпеки і оборони. Спільна з кр. НАТО мир.д-ть-вагомий чинник поєднання, адаптації й удосконалення систем управління і зв'язку, тилового забезпечення, взаємодії в проведенні розвідувальних та інших бойових операцій. Важливим для У. є досвід інших країн у сфері об. планування та реформування збройних сил, вдосконалення і запровадження нових видів зброї і бойової техніки, способів їх застосування. У процесі інтеграції до євроатлантичної системи кол.безпеки необхідно врахувати досвід примусу до миру (гуманітарна інтервенція в косовський конфлікт). Загалом миротворча діяльність У. сприяє підвищенню її міжн. авторитету, проте деякі правопорушення з боку військовослужбовців укр.миротворчих контингентів негативно позначаються на міжн. позиціях д-ви. Отже, миротворча діяльність укр. збр. сил у конфліктогенних зонах потребує удосконалення процесу відбору миротворців, посилення контролю за їх морально-психологічним станом, вжиття заходів з їх безпеки та запобігання правопорушень.
За весь період участі України в миротворчій діяльності понад 15.000 військовослужбовців. Збройні Сили У. бруть участь в 10 миротворчих місіях на чотирьох континентах світу.
ООН: Місія ООН у Лівані,Сьєрра-Леоне, Ефіопії та Еритреї,у Грузії,у Косово, Хорватії, в Придністровському регіоні Республіки Молдова,Анголі (січень 1996 р. - лютий 1999 р.),Таджикистані