23.„Якісні” методи в конфліктології: структура, особливості.

Якісні методи дослідження часто називають загальними методами наукового пізнання. До них ставляться: аналіз, синтез, індукція, дедукція, історичні, логічний методи, узагальнення, порівняння й ін.

Аналіз-складається в уявному розчленовуванні досліджуваного предмета на складові частини або виділенні ознак предмета для вивчення їх окремо як частини єдиного.

Синтез- відбувається уявне з'єднання складених елементів досліджуваного предмета.У ході синтезу розкриваються місце,роль кожного елемента в системі

Індуктивний метод- загальний висновок робиться із приватних посилок.

Дедуктивний метод- визначення часткового висновку із загального припущення.

Історичний метод-вивчає часовий хід розвитку конфлікту, починаючи від виникнення, закінчуючи його завершенням.

Логічний метод- логічний опис й пояснення конфліктів

Узагальнення- дослідженні властивостей, зв'язків і відносин конфлікту, які характеризують не окремо взятий конфлікт, а цілий клас однорідних у даному відношенні конфліктів.

Порівняльний метод- зіставлення ряду аспектів конфлікту й з'ясування подіб./розход.їхніх проявів у різних конфліктах.

24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.

Існує декілька підходів у вивченні міжнародних конфліктів. Їх об'єднує прагнення осмислити роль даного соціального феномена у функціонуванні міжнародної системи, у відносинах між її різноманітними складовими частинами і сформулювати на цій основі висновки, що мають практичне значення. Але навіть якщо вони і характеризуються спільними цілями, у той же час між ними є відмінності, які полягають у характері їхнього зв'язку безпосередньо з практикою міжнародних відносин.

У останні роки вчені-міжнародники усе частіше звертаються до математичних методів при проведенні політичних досліджень, що дозволяє їм розширити традиційні методи якісного аналізу, підвищити точність прогнозованих оцінок. Арифметичні засоби, застосовані сьогодні в дослід.МВ, у переважній більшості випадків були запозичені із природничих наук. Дослід. одержали серйозну розробку в працях ам. учених. Їхнє застосування виправдане тому що дозволяють виокремити раніше не очевидні взаємозв'язки між суб'єктами МВ, по-друге, винятково важливі при визначенні прихованих ресурсів і можливостей взаємодії на міжнародній арені і необхідні з метою уточнення розвитку обстановки і засобів дії. практичні результати, що досягаються на основі їхнього використання, не повною мірою відповідають сучасним потребам.

25.Методологія дослідження міжнародного конфлікту в роботі т. Шеллінга „стратегія конфлікту”.

Томас Шеллинг (род. в 1921 р.)- професор університету Мэриленда (США). Докторський ступінь Шеллинг одержав у Гарварді. Є одним із самих літніх лауреатів Нобелівської премії в галузі економіки. Його книга "Стратегія конфлікту"-1960 р. поклала початок дослідженням стратегічного поводження й торгів, була визнана однієї із сотні найбільш впливових книг післявоєнного часу. Саме Шеллингу належить заслуга застосування теории ігор у сфері МВ. Розробив концептуальну основу теорії стримування, що протягом 4 десятиліть лежала в основі ядерної стратегії США, а також політики контролю над озброєннями.

У теорії ігор може бути вплив у всіх областях, у яких замішані 2 й більше сторони/фактори, що володіють різними думками, переконаннями, прагненнями або інтересами або діючими в різним напрямках, навіть якщо вони прямо не протилежні один одному. Це включає такі області як економіка, політика (взаємини між д-ми, народами й групами суспільства), питання безпеки, суспільства, та ін.