- •1.Поняття та структура міжнародного конфлікту.
- •2.Основні етапи розвитку конфліктології.
- •3.Особливості філософського знання про міжнародний конфлікт. Типологія філософських поглядів стосовно конфлікту.
- •4.Функції війни в роботах Суни Цзи.
- •5.Причини міжнародних конфліктів:аналіз „Історії Пелепоннеської війни” Фукідіда.
- •6.Теоретичні подивися к. Клаузевіца на війну.
- •7.Досягнення миру: порівняння підходів т. Гоббса та й. Канта.
- •8.Погляди к. Маркса на соціальний конфлікт.
- •9.Теорія імперіалістичних конфліктів в. Леніна.
- •10.Порівняльний аналіз концепцій міжнародного конфлікту р. Дарендорфа та г. Зіммеля.
- •11.Структуралістська теорія конфлікту т. Парсонса.
- •12.Загальна теорія конфліктів.
- •13.Теологічні концепції міжнародних конфліктів.
- •14.Теорія структурного насильства й. Галтунга.
- •15.Теорія „справедливої війни”.
- •16.Моральні норми у світовій політиці: огляд основних підходів.
- •17.Шляхи попередження війн у теорії політичного ідеалізму.
- •18.Погляди політичного реалізму на причини міжнародних конфліктів.
- •19.Неолібералізм і концепція „демократичного миру” у конфліктології.
- •20.Міжнародний конфлікт у теорії неореалізму. Аналіз робіт к. Уольтца та р. Джилпіна.
- •21.Неомарксизм та постмодерністські теорії міжнародного конфлікту: порівняльний аналіз.
- •22.Методологія дослідження міжнародних конфліктів: загальний огляд.
- •24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
- •23.„Якісні” методи в конфліктології: структура, особливості.
- •24.„Кількісні” методи в дослідженні міжнародних конфліктів: переваги та недоліки.
- •25.Методологія дослідження міжнародного конфлікту в роботі т. Шеллінга „стратегія конфлікту”.
- •26.Типологія міжнародних конфліктів: критерії та підходи.
- •27.Конфліктогенність постбіполярної системи міжнародних відносин.
- •28.Гегемонія в сучасному світі і її вплив на міжнародні конфлікти.
- •29.Основні типи сучасних міжнародних конфліктів.
- •30.Асиметричні конфлікти в міжнародних відносинах.
- •31.Транснаціональні конфлікти: поняття та приклади.
- •32.Регіональні міжнародні конфлікти: причини та шляхи врегулювання.
- •33.Внутрішні конфлікти з міжнародними наслідками.
- •34.Міжнародний тероризм: поняття та основні тенденції розвитку.
- •35.Стратегії врегулювання внутрішніх конфліктів.
- •36.Інтервенція у внутрішні конфлікти.
- •37.Вплив глобалізації на міжнародні конфлікти.
- •38.Теорія комплексної взаємозалежності.
- •39.Релігійний фактор у сучасних міжнародних конфліктах.
- •40.Соціально-економічні причини міжнародних конфліктів у постбіполярному світі.
- •41.Інтервенція міжнародних організацій у міжнародних конфліктах: за й проти.
- •42.Підходи до визначення сили в конфліктології.
- •43.„Баланс сил”: визначення й функції.
- •44.Класифікація війн.
- •45.Превентивна дипломатія як засіб управління конфліктом.
- •46.Гуманітарна інтервенція: правові підстави та політичні наслідки.
- •47.Посередництво в міжнародних конфліктах.
- •48.Теоретичні основи та сучасна практика миротворчої діяльності оон та регіональних міжнародних організацій.
- •49.Тенденції розвитку сучасних міжнародних конфліктів.
- •50.Миротворча діяльність України.
46.Гуманітарна інтервенція: правові підстави та політичні наслідки.
Людству знадобилося пройти через 2 світові війни, колосальні людські втрати й незлічимі страждання, перш ніж заснов. ООН установили непохит. принц. незастосув. сили або загрози сили в МВ, поставили поза законом дозвіл між. суперечок немир.зас.: сила поступилася місцем праву. Але заборона на застосування сили, що стала обов'язковою нормою, мала серй. стримуючий вплив на потенційних порушників. Із завершенням холодної війни, здавалося, створилися всі сили. Ключова із цих передумов - можливість на повну міць задіяти потенціал ООН, прерогативи її Ради Безпеки. Однак, на великий жаль, не все виявилися готові до того, щоб скористатися цим історичним шансом. Вплив концепції "гуманітарної інтервенції" на систему МВ може бути воістину руйнівним. Деякі провідні країни намагаються "доповнити" нею загальновизнані між.-пр.принципи, розхитавши тим самим їхню струнку систему й підмінивши в підсумку силу права в між. житті правом сили на основі однополярної, а точніше, натоцентристской моделі світоустрою. Спроби підриву підвалин між.правопорядку обґрунтовуються якимсь "недосконалістю" суч. між. права, що не дозволяє застосовувати силу в обхід Уставу ООН і повноважень СБ. Відповідні правові норми не факультативні й не дозволяють вибирати з них ті, які комусь подобаються, і відкидати що не влаштовують. Ієрархії принципів між.права не існує: всі вони взаємозалежні й підкріплюють один одного. Цілісне застосування між.пр.сист. покликано виключити як "гуманітарні катастрофи", "етнічні чищення", так і акти агресії. Можливість застос. сили тільки у 2 випадках. 1- індивідуальна або колективна самооборона у відповідь на збройний напад на члена ООН. 2- із санкції Ради Безпеки при погрозі між. миру й безпеці. Протягом напівстоліття Устав ООН залишався оснвою всієї сист. МВ, забезпечуючи стабільність і порядок у світі. Спроби під яким би те не було приводом (у тому числі й захисту прав людини) уживати однобічні або групові акції в порушення Уставу й без санкції Ради Безпеки чреваті справжнім хаосом у МВ, тим більше що ніякої розумної альтернативи існуючій системі не пропонується.
47.Посередництво в міжнародних конфліктах.
Посередництво-це сприяння процесові домовленості між сторонами, яку здійснюється третьою, нейтральною стороною. Незалежний посередник – є визначеною за спільним вибором сторін особою, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, досягненню взаємоприйнятного рішення. Посередник сприяє обговоренню спірних питань, сприяє взаєморозумінню сторін шляхом впровадженням процедурних правил, впливає на психологічну атмосферу, у якій відбуваються переговори. Основа діяльності посередника - правильно вибрана тактика дій, яка адекватна:
-специфіці конфлікту
-стилям повед. в к. та на переговорах
-діяльність пос. має відповідати цілям посередництва.
Він пов.намагатися врегулювати спірні питання. Досягнення згоди в к.- це процес зумовлений взаємозалежністю інтересів сторін, готовністю до спільного пошуку збалансованого рішення спірних питань.Пос. має право допустити тимчасову ескалацію конфлікту, щоб показати сторонам неефективність їхньої тактики, що була обрана в процесі переговорів.
Форми участі посередника:
1) процедурна влада пос.- здатність організувати процес обговорення, який спрямований на розв'язання будь-яких суперечностей.
2) влада особистості -здатність спливати на рішення та поведінку суб'єкта через логіку розуміння, наполегливість, довіру, дружбу, використовуючи особисті стосунки.
3) референціальна- референдум, петиції, маніфестації (звертається до прецедентів, громадської думки тощо).
4) експертна влада- це здатність використовувати знання й досвід людей з певного питання для впливу на прийняття рішень.
5) влада використовувати резерви- матеріальні ресурси, година, призначених для прийняття потрібного рішення.
6) влада обміну- здатність обмінювати одне рішення на інше.
7) влада винагородження- надання певних економічних пільг стороні, що пішла на вчинки.
8) ієрархічна влада- це здатність використовувати службове становище для впливу.
9) влада покарань- здатність позбавити підтримки, погрожувати покаранням, ескалацією, чи публічним розголошенням стану справ.