- •Економічна суть та класифікація державних видатків
- •Функції міжнародних фінансів: розподільча та контрольна
- •Необхідність, суть та органи валютного регулювання. Механізм регулювання валютного курсу (девальвація, ревальвація, валютна інтервенція)
- •Податкова система та податкова політика в Україні
- •Система міжнародних фінансових відносин
- •Валютний ринок
- •Характеристика загальнодержавних позабюджетних цільових фондів, що створені в Україні
- •Поняття про грошовий оборот, його економічна основа, основні суб’єкти та ринки, які він обслуговує.
- •Суть інфляції, її причини, форми прояву та закономірності розвитку. Види інфляції
- •Державний борг, його економічні наслідки.
- •Попит на гроші та його складові
- •Розвиток кредитно-фінансових інститутів в Україні
Білет № 5
Економічна суть та класифікація державних видатків
Видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за виключенням коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.
У видатковій частині Державного бюджету передбачено два фонди: загальний і спеціальний. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, виділених на певну ціль. Видатки загального фонду фінансують за рахунок доходів загального фонду бюджету, вони не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.
Фінансування державних видатків — це планове, цільове та безповоротне надання коштів з метою забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека та ін.), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та обов'язків держави. Суб'єктами бюджетного фінансування є державні органи, підприємства, установи й організації державної та комунальної форм власності.
За бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має такі класифікації;
а) функціональну;
б) економічну;
в) відомчу;
г) програмну.
Функціональну структуру видатків побудовано згідно з основними функціями держави.
Розподіл видатків за економічною характеристикою, з погляду впливу державних видатків на рух суспільного продукту і процес розширеного відтворення, ґрунтується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків (видатків розвитку), а також кредитуванні за вирахуванням погашень, склад яких визначає Міністерство фінансів України.
За відомчою класифікацією видатків бюджету визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Програмна класифікація видатків бюджету використовується у процесі формування бюджету за програмно-цільовим методом.
З позиції використання централізованих у Державному бюджеті коштів його видатки умовно поділяються на дві групи — державне споживання та бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.
Функції міжнародних фінансів: розподільча та контрольна
Сутність розподільної функції полягає у тому, що за допомогою механізму міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту. Такі процеси є не хаотичними, а визначаються об'єктивними закономірностями: капітал рухається в пошуках найбільшої норми прибутку; важливим чинником є ризики, пов'язані з отриманням прибутку; рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку. Певний вплив на розподіл світового суспільного продукту має й політика (інтереси) суб'єктів міжнародних відносин. На окремих етапах історичного розвитку об'єктивні закономірності та політика (інтереси) суб'єктів міжнародних відносин певною мірою збігаються. Але вони можуть і суперечити одні одним.
Контрольна функція ґрунтується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній) формі. Це дає змогу здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі. Інформація, одержана під час такого аналізу, є основою для прийняття подальших рішень щодо міжнародних фінансів, розробки поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики. Можливість та ефективність практичної реалізації контрольної функції залежать від ступеня розуміння цієї можливості, політики держави, характеру та рівня її економічного розвитку, технічного оснащення процесу збирання й обробки інформації.