5.6.2 Цивільно-правовий спосіб захисту прав

Спори, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції та Вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у спорі є фізична особа, то зазначений спір підвідомчий суду загальної юрисдикції.

У разі порушення прав потерпілий подає позов — заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона виконувати будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, надаються докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основні питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОПІВ, що охороняється. Друге — з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У додаткових матеріалах зазначено, що:

Власник прав на ОПІВ має право вимагати від порушника:

— визнання прав власника;

— відновлення становища, що існувало до порушення права;

— припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;

— відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОПІВ порушник одержав дохід, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушено особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнової компенсації за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Загальний суд, господарський суд мають право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми, передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОПІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

Згідно з ЦК України (ст. 432), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Суд у випадках і в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів:

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарі її, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування у засобах масової інформації відомостей про Порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

У Великобританії, Німеччині та в інших країнах для розгляду таких спорів існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних спорів, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити кількість інстанцій, що розглядають спори.

В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентне вирішувати спори щодо інтелектуальної власності.