Недобросовісна конкуренція

Дії, зазначені у Статті 10-bis, містять неповний перелік трьох типів проявів недобросовісної конкуренції, а саме, дії, які можуть призвести до змішування, дії, які дискредитують конкурентів, дії, які можуть ввести в оману громадськість. Дії, які можуть викликати змішування, і ті, що вводять громадськість в оману, дуже схожі і часто збігаються.

Загальні випадки змішування стосуються організацій, товарів або промислової чи комерційної діяльності конкурентів. Це дуже широке поле випадків у комерційній діяльності і стосується знаків, етикеток, гасел, ураковки, форми і кольору товарів, чи інших ознак розпізнавання, які вживаються підприємцями.

Таким чином, не тільки ознаки, які використовуються для впізнавання товарів, послуг чи окремих підприємців, а також сам зовнішній вигляд товарів і репрезентація послуг вважаються суттєвими, коли йдеться про заборону введення в оману.

Дві основні галузі, в яких найчастіше виникають змішування: з одного боку, вказівки на комерційне походження, а з іншого – зовнішній вигляд товарів.

Види змішування:

- коли певний товарний знак настільки схожий на товарний знак, що охороняється, що здатний викликати змішування у значної частини споживачів щодо комерційного походження товарів і послуг

- випадки змішування, коли створюється враження міцних ділових зв’язків між двома користувачами одним і тим же товарним знаком чи подібними товарними знаками, тобто, змішування-плутанина з огляду на приналежність до організації

- змішування через хибну приналежність, тобто з огляду на схожість знаків, на типи товарів чи послуг, коли знак використовується без дозволу для оздоблення товарів, а споживач вважає, що має місце вповноваження завдяки угоді на певний час або територію тощо.

Важливим в таких випадках є доведення ступеня розпізнавальності характерної ознаки.

Змішування можуть виникати: у фірмових найменуваннях, стосовно форми товару (дизайну), інших характерних нефункціональних рис.

Захист можливо отримати згідно зі спеціальним законом про товарні знаки, якщо чинне законодавство передбачає захист об’ємних знаків чи зовнішнього оформлення товарів; або згідно з законом про недобросовісну конкуренцію.

Важливим поняттям серед актів недобросовісної конкуренції є поняття “введення в оману”, оскільки воно не обмежується відверто недостовірними заявами чи твердженнями, які можуть створити неправильне уявлення про товар у споживача. Згідно зі статтею 10-bis Паризької конвенції вважається достатнім той факт, що ознаки, які розглядаються, можуть ввести в оману.

Приклади, перелічені в статті 10-bis Паризької конвенції, в наш час доповнюються сучасними прикладами введення в оману завдяки законодавству про недобросовісну конкуренцію.

Взагалі, в комерційній діяльності найбільше випадків введення в оману відбувається в галузі реклами, тому особливі закони більшості країн зосередили увагу на недостовірній рекламі (наприклад, Бельгія, Франція, Німеччина, Греція, Люксембург, Перу, крім того, є Директива ЄС про недостовірну рекламу). Інші країни, як це передбачено статтею 10-bis Паризької конвенції, дотримуються більш широкого тлумачення ознак необґрунтованих тверджень (зокрема, Німеччина та Швейцарія). В країнах, де діють загальні положення про недобросовісну конкуренцію, ця різниця мінімальна, оскільки існує базова угода про те, що омана, за виключенням тієї, що може бути в рекламі, несумісна з практикою чесної торгівлі і, таким чином, може розглядатися згідно загальних положень статті 10-bis Паризької конвенції.

До введення в оману відносять перебільшення, дискредитацію конкурентів, недостовірні заяви, крім того, дії, що прямо не зазначені в статті 10-bis, наприклад, порушення комерційної таємниці, використання та розголошення інформації конкурентами, неправомірне використання чужих досягнень, ослаблення розпізнавальної здатності або рекламної цінності товарного знаку, використання чужої репутації, нарешті, повна імітація. Крім того, одним з різновидів недобросовісного використання чужих досягнень є так звані “паразитичні дії”, які мають багато спільного з концепцією повної імітації. Сюди ж можна віднести порівняльну рекламу, зокрема, “недостовірні” та “дискредитуючі” порівняння, порівняння третіми сторонами; зловмисна реклама, використання почуття страху, неправомірного психологічного тиску та ін. Наприклад, в багатьох країнах доставка товару без попереднього замовлення особі, яка має заплатити за них, якщо тільки ця особа чітко не відмовиться або не поверне товар, розцінюється, як недобросовісна конкуренція, оскільки тут використовується та особливість, що багато споживачів нерідко забувають повернути товар або навіть почувають себе зобов’язаними залишити його у себе. В інших країнах толерантно відносяться до непроханих візитів додому, якщо продаж не пов’язаний з обманом, або немає незаконного психологічного тиску на споживача.

Окрім того, у багатьох країнах вважається недобросовісним протиправне використання забобонів, пересудів, довірливості, страхів або співчуття. Окремими випадками психологічного тиску на користь придбання товару є стимуляція продажу: призи, подарунки, лотереї тощо. Нарешті, загроза ринковій діяльності – перешкоджання або дії, що заважають конкурентові у його діловій діяльності прямо або опосередковано. Серед інших недобросовісних методів можу бути переманювання від конкурентів або підбурювання працівників чи агентів конкурента, щоб ті звільнялись з роботи або розривали контракти; але спонукання змінити постачальника чи роботодавця через пропозицію кращих умов властиве вільній конкуренції і тому не може розглядатися як недобросовісне. Однак, такі засоби, як хабарі, обман клієнтів, агентів і службовців, чи спонукання до невиконання чинного зобов’язання, визнаються недобросовісними так само, як і систематичне переманювання працівників з метою завдати шкоду певному конкурентові.