Лекція 5

Тема 4: Економіка інтелектуальної власності

План лекції

4.1 Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар

4.2. Мета і основні шляхи комерціалізації

4.3. Способи комерціалізації

4.4. Передача права користування об'єктом інтелектуальної власності

4.5. Постановка інтелектуальної власності на бухгалтерський облік

4.6. Визначення вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності

4.7. Поняття маркетингу інтелектуальної власності

Зміст лекції

4.1 Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар

4.1.1 Особливості права інтелектуальної власності як товару.

Після того, як об'єкт права інтелектуальної власності (ОПІВ) створено і права на нього закріплені охоронним документом, настає важливий етап у його життєвому циклі — включення до господарського обороту. Саме на цьому етапі ОПІВ приносить правовласнику прибуток чи іншу користь — власне те, заради чого він і створений.

Інтелектуальний капітал – це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Таке визначення охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новинки, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток. Інтелектуальний капітал має надзвичайно складну сутність та багатовекторну структуру, що визначається механізмом його функціонування.

На рівні організації інтелектуальний капітал є сумою трьох складових:

людського капіталу – сукупності знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможності власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії;

структурного капіталу – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, що забезпечують продуктивність працюючих та функціонування компанії;

споживчого капіталу – майбутні споживачі продукції компанії, її спроможність задовольнити їх запити.

Основою цих складових є людські ресурси – найбільша динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток тривалий час.

Властивості об'єктів інтелектуальної власності як товару (продуктів праці):

• корисність;

• рідкість;

• універсальність як придатність до обміну на гроші.

Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функціонування інтелектуального капіталу, слід поділити його на окремі складові елементи з наступним группуванням за однорідними ознаками, тобто здійснити його класифікацію.

До ознак інтелектуального капіталу відносяться:

• форму власності, за якою визначається хто є власником, користувачем і розпорядником результатів творчої діяльності;

За формою власності ІК може бути: приватним, колективним та державним в залежності від суб’єкта, який володіє, користується, розпоряджається результатами інтелектуальної творчої діяльності (Конституція України ст. 41). Сюди відносяться також закони України “Про власність”, “Про підприємства в Україні” тощо.

• корпоративна трансакція, за якою визначається організаційно-правова форма інтелектуального капіталу, або участь інтелектуального капіталу в інноваційному процесі, який пов’язаний з формуванням статутного капіталу суб’єктів господарювання;

За цією ознакою ІК може бути акціонерний або пайовий в залежності від виду корпоративної трансакції або засновницького капіталу, якщо це акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю, тощо. Закон України “Про господарські товариства”.

Вкладання ІК до статутного фонду господарських товариств в обмін на корпоративні права належить до інноваційної діяльності, спрямованої на емісію (ремісію) статутного фонду, тобто підвищення (зменшення) потенціалу засновницького капіталу.

Корпоративні трансакції здійснюються з метою більш повного використання прав ІВ, зміни структури управління та реконструкції активів. Водночас при корпоративних трансакціях здійснюється перерозподіл виключних прав між суб'єктами, які беруть участь у трансакціях.

• резидентність, за якою визначається належність інтелектуального капіталу до національного або іноземного капіталу;

За такою ознакою збільшуються інтеграційні можливості інтелектуального капіталу, який стимулює створення ринку інтелектуальних (нематеріальних активів).

• форма залучення, за якою поділяють інтелектуальний капітал на відповідні групи в залежності від видів об’єктів інтелектуальної власності;

Право на об’єкти промислової власності, ОІВ у формі авторського та суміжних з ним прав, тощо.

• за терміном знаходження у розпорядженні у суб’єкта господарювання, за якою поділяють інтелектуальний капітал на власний та строковий капітал;

Власний може бути у формі капітальних інвестицій, тобто на стадії створення (розробки) нематеріальних активів. Строковий – нематеріальні активи, що мають термін знаходження в залежності від законодавства, наприклад, на винахід – 20 років, корисна модель – 15, промисловий зразок – 10 і т.д. При цьому важливою є підтримка чинності ОІВ.

• формування інтелектуального капіталу, за якою визначається спосіб формування (створення, придбання) інтелектуального продукту;

Створений самим або придбаний.

• можливість визначення розміру вартості інтелектуального капіталу, за якою визначається вид (спосіб) оцінки вартості інтелектуального продукту, залученого до господарського обігу.

Прямий – витратний метод, можливо застосування експертного методу.