4.5. Постановка інтелектуальної власності на бухгалтерський облік

Постановка ІВ на бухгалтерський облік здійснюється у відповідності до Наказу Мінфіну України від 18 жовтня (18.10.99) 1999 р. № 242 П(СБО) - Положення (стандарту бухгалтерського обліку П (С) БО 19 “Об’єднання підприємств”, затвердженого Мінфіном 7 липня 1999 р № 163.

У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" об'єкти Інтелектуальної власності визнаються нематеріальними активами і передбачається (ст. 5) проведення бухгалтерського обліку для таких груп активів:

• права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові найменування й ін.);

• права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

• авторські і суміжні з ними права (право на літературні і музичні твори, програми для електронних обчислювальних машин (ЕОМ), бази даних й ін.);

• гудвіл.

Гудвіл є відносно новим для України об'єктом інтелектуальної власності. Під цим терміном розуміють не поставлені на баланс підприємства права на об'єкти інтелектуальної власності, що здатні приносити підприємству додатковий прибуток, відносно прибутку, що генерується активами підприємства.

Придбаний або отриманий на безоплатній основі ОІВ відображається на балансі, якщо існує ймовірність одержання в майбутньому матеріальної вигоди, пов'язаної з його використанням, а його вартість може бути вірогідно визначена. Таким чином, для того, щоб поставити ОІВ на бухгалтерський облік, необхідно визначити його вартість.

Використання інтелектуальної власності в якості нематеріальних активів в господарській діяльності підприємства і відображення в бухгалтерському обліку операцій руху таких об'єктів дозволяє:

- документально підтверджувати довгострокові майнові права за

допомогою обліку їх у балансі підприємства та створювати відповідні

фонди амортизаційних відрахувань;

- одержувати додатковий прибуток від передачі прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (у залежності від обсягу переданих прав) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

- виплачувати фізичним особам авторської винагороди, минаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат по виплаті авторської винагороди на статтю собівартості продукції "Інші витрати", тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань у страхові та інші фонди.

4.6. Визначення вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності

4.6.1. Мета оцінки

Визначення вартості (ціни) прав на ОІВ є одним з відповідальних і складних елементів їх комерціалізації.

Оцінка вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності здійснюється з метою визначення:

- оподатковуваної бази майна фірми;

- вартості інтелектуальної (промислової) власності, яка вноситься до статутного фонду підприємства;

- вартості виняткових прав, що передаються на основі договору про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності або ліцензійного договору на право використання такого об'єкта;

- розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правовласнику інтелектуальної власності за порушення його виключних (майнових) прав.

Необхідність оцінки вартості інтелектуальної власності виникає також у випадках: внесення її до інноваційних, інвестиційних проектів; розширення ринків збуту; страхування; передачі інтелектуальної власності в заставу з метою отримання кредитів; визначення збитку, завданого неправомірним використанням об'єкта інтелектуальної власності; ліквідації збанкрутілого підприємства з метою задоволення позовів кредиторів. При цьому, розрахунки вартості (ціни) об'єкта інтелектуальної власності, здійснені для одних цілей, не використовуються для інших.