4.6.2. Підходи до оцінки і методи оцінки

У залежності від об'єкта інтелектуальної власності і мети оцінки вибирають підхід до оцінки. Існує три підходи, підхід на основі активів, ринковий підхід і доходний підхід.

Визначення вартості прав на ОІВ при використанні підходу на основі активів (бухгалтерських книг) ґрунтується на розрахунку витрат на відновлення ОІВ в поточних цінах за вирахуванням морального зносу, тобто за витратами. Цей підхід є єдиним придатним, коли ОІВ не призначений для отримання прибутку, або, коли з тих чи інших причин вартість неможливо визначити двома іншими підходами.

Сутність ринкового підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів прав на подібні ОІВ. Це - найнадійніший підхід до оцінки. Але в Україні він з ряду причин (відсутній розвинений ринок ОІВ, недоступні бази даних про результати продажу 01В тощо) практично не використовується.

Найприйнятнішим в сучасних умовах є доходний підхід. В його основі лежить принцип очікування, тобто вартість прав на ОІВ визначається величиною майбутньої користі, яку отримає їх власник. При цьому майбутні грошові потоки, що генеруються 01В, перераховуються у справжню вартість.

У рамках кожного підходу існує кілька методів, що дозволяють розраховувати вартість прав на ОІВ у грошових одиницях. Розрахунок вартості прав є досить складним завданням, тому цю роботу доцільно виконувати за договором з професійним оцінювачем прав на об'єкти інтелектуальної власності, сертифікати яким на право оціночної діяльності видає Фонд державного майна України

4.6.3. Передання прав на об'єкти права інтелектуальної власності

Сутність і причини передання прав

Передання прав на об'єкти права інтелектуальної власності є одним з найбільш дійових способів їх комерціалізації. Передання може здійснюватися за двома варіантами. За першим варіантом передаються виключні майнові права, тобто вони відчужуються. Після такого передання прав у правоохоронному документі, наприклад патенті на винахід, змінюється власник. Це означає, що у попереднього власника не залишається виключних майнових прав. Але більш поширеною є видача ліцензій, яка здійснюються за ліцензійним договором.

Форма торгової угоди з продажу ліцензії повинна забезпечувати монопольне право використання ОПІВ тільки для партнерів цих угод і не допускати використання цього права конкурентами. Торгівля ліцензіями забезпечує прискорення науково-технічного і соціального розвитку суспільства.

Продаж ліцензій переслідує на меті:

— одержання гарантованого прибутку без вкладання капіталу і створення власного виробництва чи освоєння ринку;

— завоювання ринку;

—- скорочення термінів освоєння нових технологій;

— залучення партнерів для спільної діяльності;

— компенсація витрат на створення ОПІВ тощо.

Ще однією перевагою ліцензійної торгівлі є те, що вона може слугувати альтернативою торгівлі матеріальними товарами, якщо через визначені обставини така торгівля стає невигідною. Міжнародний досвід свідчить, що доходи від міжнародної ліцензійної угоди зростають значно швидше, ніж від прямого вкладення капіталу.

Продаж ліцензії дозволяє ліцензіарові вирішити свої проблеми при:

— раптовому погіршенні кон'юнктури ринку;

— виникненні ускладнень в експорті товарів через протекціоністську політику уряду країни-покупця;

— значному перевищенні попиту над обсягом власного виробництва продукції, а також в інших випадках.

Придбання ліцензії дозволяє ліцензіатові:

— освоїти виробництво продукції, що користується попитом, при істотній економії матеріальних і трудових ресурсів;

— знизити собівартість продукції, що випускається;

— підвищити продуктивність праці та конкурентноздатність товарів на зовнішньому ринку;

— одержати переваги перед конкурентами тощо.

Важливо враховувати також часовий фактор. Якщо вартість ліцензії і вартість аналогічної розробки власними силами однакові, то вигідніше купити ліцензію, оскільки значно скоротиться час до початку випуску продукції.